Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Жанри красномовства

Жанри красномовства

Назва:
Жанри красномовства
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,45 KB
Завантажень:
373
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Жанри красномовства


У 1864 році в Російській імперії, до складу якої вхо-дила Україна, було проведено судову реформу, яка запровадила суд присяжних, відділила суд від адміністрації, закрі-пила виборність суддів, змагальність кримінального процесу. Було створено адвокатуру. Між звинуваченням і захистом проходили публічні змагання, які викликали інтерес слухачів. Судові промови часто висвітлювалися в пресі. Все це сприяло швидкому розвиткові й удосконаленню судової риторики.
З'являється ціле сузір'я талантів, серед яких і зірки з України:
Сергій Андрієвський, Микола Карабчевський, Микола Холева. До цього сузір'я можна віднести й Анатолія Коні, мати якого була ук-раїнка з Полтавської губернії, а сам він з 1867 по 1870 p. працював товаришем прокурора спочатку Сумського, а потім Харківського ок-ружного суду.
Які ж основні особливості їхнього судового красномовства?
По-перше, це широта гуманістичного підходу до фактів, що розглядалися в суді. На риторів дивилися як на виразників громадсь-кої совісті й моралі;
по-друге, вони були громадськими діячами і в буквальному, і в широкому розумінні цього слова;
по-третє, майстерне володіння усною і письмовою мовою (А.Коні, С. Андрієвський, М. Карабчевський публікували свої ро-мани, збірки віршів).
Характерною рисою діяльності цих особистостей є високий про-фесійний рівень, прекрасна загальна та юридична підготовка, знання кількох іноземних мов. Вони дивилися на суд, як на «школу для народу», в якій, за висловом Анатолія Коні, «повинні виноситися Уроки служіння правди і поваги людської гідності» .
Сергій Аидрієвськнй (1847—1918). Народився в Катеринославі. У 1865 році з золотою медаллю закінчив курс у місцевій гімназії і всту-пив на юридичний факультет Харківського університету. Після його закінчення в 1869 році працює в прокуратурі Харківської судової палати, потім слідчим в м. Карачеві, товаришем прокурора Казанського окружного суду. В 1873 році, за безпосередньої участі А. Коні, з яким був близький по спільній роботі в Харківській судовій палаті, Сергій Андрієвський переводиться товаришем прокурора Петер-бурзького окружного суду. Працюючи в прокуратурі столиці Російсь-кої імперії, він зарекомендував себе першокласним оратором, од-ним з провідних державних звинувачів (обвинувачів).
Коли в 1878 році готувалася до слухання справа Віри Засулич, яка звинувачувалася в замаху на вбивство Петербурзького городоначальника генерала Трепова, Андрієвському запропонували вис-тупати звинувачем у процесі, однак він відмовився брати участь у цьому процесі. Самостійний у своїх міркуваннях, сміливий у погля-дах, молодий правник поставив умову надати йому право в своїй промові визначити громадську оцінку вчинку Трепова І його осо-бистості. Зрозуміло, що адміністрація на таку вимогу не погодилася. Більше того, після розгляду справи В. Засулич Андрієвський був звільнений у відставку. Однак А. Коні підшукав своєму другові місце юрисконсульта в одному з Петербурзьких банків, а потім рекомен-дував до вступу в адвокатуру. Уже перший процес, в якому висту-пав Андрієвський, створив йому репутацію сильного адвоката. Про-мова у справі Бекер принесла репутацію одного із найблискучіших риторів і популярність за межами Російської імперії.
В основу судової промови Андрієвський завжди висував особу підсудного, умови його життя, внутрішні мотиви злочину. Він не відзначався глибоким всебічним аналізом матеріалів справи, недо-статньо надавав уваги висновкам попереднього слідства. «Не будуй-те вашого рішення на доказаності його вчинку, — говорив він в одній справі, захищаючи підсудного, — а загляньте в його душу і в те, що неминуче призвело підсудного до його способу дій».
Сергій Андрієвський — майстер психологічного захисту, оригі-нальний ритор, самостійний, з яскраво вираженою творчою індиві-дуальністю. Уміло користувався влучними порівняннями, часто вжи-вав гострі зіставлення.
У своїй книзі «Драми життя. Захисні промови» С. Андрієвський пише: «...Взагалі ж для кримінального захисту, не рахуючись з ви-датними обдаруваннями, скоріше за все, корисні освічені, розумні, щирі, добрі люди, а менш за все потрібні казуїсти, або ж порожні фразери, які самовдоволено пропонують публіці пошарпані квіти красномовства».

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Жанри красномовства

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок