Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Цикл “Веснянки” І.Франка: жанр і композиція творів

Цикл “Веснянки” І.Франка: жанр і композиція творів

Назва:
Цикл “Веснянки” І.Франка: жанр і композиція творів
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
15,83 KB
Завантажень:
493
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
Реферат на тему:
Цикл “Веснянки” І.Франка: жанр і композиція творів


Українські романтики першої половини ХІХ ст., збагачуючи нову літературу народнопісенними жанрами, запозичили й жанр веснянки, зберігаючи й назву його. Так, у М.Шашкевича є вірш ”Веснівка”, в Афанасьєва-Чужбинського “Весна”. Спільне в літературних поезіях з народною піснею – мажорна картина природи, фольклорні засоби образності й силабічний вірш. Але формувалися й відмінності. Літературна веснянка базувалася на антитезі: етюд природи подавався в контрастному зіставленні зі сумними деталями соціального буття народу. Ця ознака, як типова структурна спільність, утвердилася у віршах поетів другої половини ХІХ століття: у Л.Глібова (“Моя веснянка”), в І.Манжури (“Весна” і “Веснянка”), у М.Вербицького (“Веснянка”).
П.Грабовський та І.Франко написали цілі цикли під назвою “Веснянки”, але не всі їхні твори відповідають усталеним на той час прикметам жанру. В поезіях авторів масштабного таланту дуже чітко виявляється, як формотворчий чинник, особистість митця. Особливо це стосується І. Франка. Сам він, пізніше досліджуючи історико-літературний процес, зокрема творчість Т.Шевченка, помітив, що серед факторів, які зумовлюють зміни існуючих жанрів й народження нових, важлива роль належить “індивідуальності і вдачі” поета, своєрідності його світосприймання, оригінальності й потужності таланту.
Вже на початку творчого шляху І.Франка геніальні творчі можливості вирізьблювалися в органічному зв’язку з високою національною свідомістю, глибоким вболіванням за долю народу, готовністю на самопожертву в ім’я відродження незалежної України. Всі ці прикмети патріота найперше в усій повноті знайшли відображення у вірші “Не пора, не пора...”, написаному водночас з деякими веснянками 1880 р. Характерні риси авторської особистості та його хисту не могли не позначитися на жанрових формах збірки “З вершин і низин”.
Перший вірш циклу ”Веснянки” “Дивувалась зима” вражає передусім незвичайністю ліричного персонажа. Ним є персоніфікована пора року. Крім того, цей герой сповнений негативних для загалу людей прагнень та почуттів, джерело яких у весняному пробудженні природи. Естетична форма розкриття внутрішньої сутності ліричного персонажа – медитація з питальними інтонаціями, які сприяють формуванню образу ще впевненої у своїх силах зими: “Як посміли над сніг / Проклюнутись квітки / Запахущі, дрібні?” [1; т.1; с.25]. Після цієї репліки роздуми зими змінюються коротким повістуванням, в якому носієм ліричного настрою стає об’єктивний свідок поведінки зими і процесів у природі – розповідач. Цілісність всієї поезії досягається тим, що повторюваний на початку перших чотирьох строф вислів “Дивувалась зима” звучить і в кінцівці твору як завершення емоційно-мислительної рефлексії ліричного персонажа, який визнав свою поразку у герці з весною:
І найдужче над тим
Дивувалась зима,
Що на цвіт той дрібний (курсив наш. – Ф.П.)
В неї сили нема [1; т.1; с.26].
Вірш “Дивувалась зима”, крім того, що поєднує в собі два естетичні способи відображення дійсності (медитацію та ліричне повістування), має ще одну жанрову особливість. Це поезія-алегорія. Наскрізний образ зими сприймається як втілення реакційних сил суспільства, що активно протидіють прогресивним віянням. А незнищенні вісники весни - “квітки запахущі, дрібні” втілюють ідею невідворотності оновлення суспільства. У творах попередників і сучасників І.Франка весна – це просто малюнок природи, у поезії “Дивувалась зима” – оригінальний образ, який відбиває світобачення автора.
Тема весняного пробудження розробляється й у вірші “Гримить”. Структурна новизна його в тому, що картини природи й суспільства не зіставляються за принципом антитези, а уподібнюються за допомогою паралелізму. Дві п’ятирядкові строфи з обрамленням, епіфорою ключового образу – слова “гримить”, яке утворює шостий рядок, – цементуються в органічну єдність мажорним настроєм. Провідна тональність поезії значною мірою підсилюється інтонаційно-синтаксичним та ритмічним ладом, який утворюється градаціями, інверсіями, чотирьохстопним амфібрахієм та окситонним римуванням п’ятого і шостого рядків: летить - гримить, обновить - гримить.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 



Реферат на тему: Цикл “Веснянки” І.Франка: жанр і композиція творів

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок