Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Словотвірне варіювання прикметників: паралельна норма чи її порушення

Словотвірне варіювання прикметників: паралельна норма чи її порушення

Назва:
Словотвірне варіювання прикметників: паралельна норма чи її порушення
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,50 KB
Завантажень:
486
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему:
Словотвірне варіювання прикметників: паралельна норма чи її порушення


Лексичний склад української мови протягом століть поповнюється здебільшого шляхом поєднання наявних у мові словотворчих ресурсів – твірних баз і дериваційних формантів. Відомо, що необхідним атрибутом мови на всіх етапах її розвитку є мовна норма, отже, і процеси деривації українських прикметників контрольовані словотвірною нормою відповідного періоду. Незважаючи на це, прикметниковому словотворенню різного часу нерідко притаманна варіантність, що полягає в закріпленні тотожних чи близьких словотвірних значень за різними дериваційними моделями. З одного боку, це ознака неусталеності мовної норми, а з іншого – свідчення розгалуженості стильової системи. Отож, творення прикметників від різних частин мови може супроводжуватися варіюванням ад’єктивних суфіксів, рідше іменникових і дієслівних твірних основ. Результатом таких паралельних можливостей словотвірної системи є спільнокореневі похідні з близькою або однаковою семантикою, але часто з різною функційною характеристикою. Статус таких дериватів і досі залишається дискусійним, хоча вони та їхні форманти були предметом зацікавлення багатьох мовознавців ([Ахманова 1957, Городенська 1995, Денисенко 1995, Дідківська, Родніна 1982, Грищенко 1978, Ґрещук 1995, Клименко, Карпіловська, 1998, Ковалик 1962, Семиряк 1973).
Предметом цього дослідження є відіменникові прикметникові словотвірні варіанти (пов’язані з варіюванням суфікса -н-), що засвідчені у різножанрових текстах нової української мови. Вивчення внутрішньої форми афіксів, морфотактики і парадигматики твірних основ і формантів, виявлення зв’язків між словотвірними моделями і словотвірною та лексичною семантикою дає змогу простежити співвідношення між можливостями мовної системи і мовною нормою, виявити певні тенденції в розвитку сучасної словотвірної норми, а також спробувати дати практичні рекомендації щодо слововживання. У цьому й полягає актуальність функційного діахронно-синхронного вивчення словотвору. Отож, дериваційна варіантність – це явище, яке можна простежити на двох рівнях словотвірної системи – афіксемному і дериватемному. Морфема як двобічна мовна одиниця „варіюється у плані форми вираження. Морфи і є проявом цього варіювання... Морфема виступає як клас позиційно зумовлених аломорфів” [Клименко 1998: 6]. Напр., суфікси -ин-/-ін-, -ов-/-ев-, -оньк-/-еньк-, згідно зі сучасною словотвірною нормою, переважно сполучаються з іменними твірними основами, залежно від їх кінцевого приголосного. Крім позиційно зумовлених виявів морфеми, існують морфи, які „здатні замінити один одного в складі того ж слова чи словоформи. На відміну від аломорфів, для яких визначальним є відношення додаткової дистрибуції, такі варіанти морфеми перебувають у відношенні вільного варіювання” [Клименко, Карпіловська 1998 : 1]. Напр.., взаємозамінними при поєднанні з прикметниковими основами є варіантні суфікси -есеньк-/-ісіньк-/-усіньк-. Неоднозначним у сучасній дериватології є статус дво- і більше компонентних (складних) афіксів: „...постає питання, чи ці новоутворені похідні суфікси є... варіантами, чи, може, цілком окремими самостійними суфіксальними величинами...” [Ковалик 1964:51]. Ідеться про співвідношення між морфемами типу -ив- – -лив-, -н- – -альн-, -ичн- – -ічн-, -н- – -овн-, -ат- – -нат- / -чат-... Оскільки наведені вторинні афікси – це результат перерозкладу на стику питомої чи запозиченої твірної основи і того словотворчого суфікса, що став базою для нового форманта, то такі складні суфіксальні одиниці („гібридні суфіксальні морфеми”, „позиційно пов’язані варіантні відповідники”, „модифікаційні варіанти” [Грищенко 1978]) розглядаємо серед словотвірних варіантів (афіксального рівня). Відповідно словотвірними варіантами дериватемного рівня вважаємо похідні, утворені суфіксами-варіантами трьох згаданих типів (аломорфи: хвильовий – хвилевий; вільні варіанти: дрібнісінький – дрібнюсінький; складні варіанти: екзистенційний – екзистенціальний), а також похідні, у яких той самий морф поєднується з варіантними твірними основами (усіченою і неусіченою: дифузійний – дифузний).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Словотвірне варіювання прикметників: паралельна норма чи її порушення

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок