Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Нетранслітеровані конструкції як засіб мовної характеристики

Нетранслітеровані конструкції як засіб мовної характеристики

Назва:
Нетранслітеровані конструкції як засіб мовної характеристики
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,25 KB
Завантажень:
301
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Нетранслітеровані конструкції як засіб мовної характеристики


Творче використання у художніх текстах нетранслітерованих (таких, що зберігають притаманний мові-джерелу графічний вигляд) чужомовних елементів різного типу і об’єму в європейській літературній практиці було традиційним. Якщо в інших функціональних стилях літературної мови (науковому, публіцистичному, офіційно-діловому) необхідність їх використання пов’язувалась з безеквівалентністю в окремих лексичних сферах, то у художньому мовленні вона зумовлювалась виразними стилістичними настановами. Власне цей аспект привертає увагу до ідіостилів окремих письменників, кожен з яких по-своєму мотивовано і послідовно вирішує цю соціомовну проблему у тих вимірах, які співзвучні його творчому задуму, принципові функціональної доцільності та ідейно-естетичної спрямованості тексту. Оскільки уведення нетранслітерованих конструкцій у художній текст, як правило, зумовлене суттєвими причинами, то такі елементи є семантично і стилістично вагомими, а у більшості випадків – текстотворчими. Будучи поза системою мови, засобами якої створений текст, вони є активним чинником формування цього тексту, творять фактуру індивідуально-авторського мовлення, впливають на особливості ідіостилю письменника. Будь-яка характеристика мовного стилю без їх опису буде неповною у лексико-семантичному плані. Наявність таких конструкцій у тексті ніколи не буває випадковою, навіть коли їх небагато. Своєрідність індивідуального стилю визначається їх строгим дозуванням, особливим співвідношенням із основним, “нейтральним” текстом, його лексичною системою [Карпенко, Меймескул 2000 : 220 – 221].
Процеси мовної інтерференції у мовному стилі Франка-прозаїка зумовлені, з одного боку, прямими міжмовними контактами, що встановилися у Галичині, наприклад, між українською і польською мовами, а з іншого – виробленим на той час “салоновим” та “публічним” стилем як певним естетичним стереотипом усного та писемного мовлення. Йдеться про вкраплення у тексти чужомовних елементів – слів, словосполучень та речень – польською, російською, німецькою, латинською, гебрейською, французькою, італійською мовами, що сприяли чіткішому оформленню думки, давали можливість відтінити її, а також пізнавати пласти культури інших народів [Сербенська 1992 : 105]. Вкраплення інтертекстуальних “інкрустацій” у мову літературних текстів кінця ХІХ ст. зумовлюються до того ж еволюцією наратива: все частіше організатором викладу виступає оповідач, що не маскує свого інтелектуального потенціалу; інтелігенти стають не просто учасниками розмови – їх мовлення переростає у науковий диспут, в котрому годі обійтися без модних чужомовних слів та цитат мовою оригіналу. Учені “варваризми” створюють враження високого стилю і часто мовно контрастують із стилістично нейтральним просторіччям [Денисюк 2003 : 38].
Показовою в цьому відношенні є мова Франкової новели “Odi profanum vulgus” (1899). Аби відтворити атмосферу побуту “редакції одного поступового і демократичного львівського дневника” [4 : 21, 79], а водночас передати місцевий, часовий і культурний колорит інтелектуальної галицької богеми, І.Франко насичує мовлення своїх героїв вишуканою абстрактною термінологією широкого тематичного спектру з уніфікованого лексикону освіченого європейця, повсякчас уплітаючи в їх мовлення дозовані вислови-цитати з польської, німецької, французької, російської, латини (близько 20 висловлювань різного обсягу). На думку дослідника мовного стилю новели Ю.Денисюка, твір зумисне написаний двома різко контрастними манерами викладу: мовні партії плебсу, оформлені традиційною епічною нарацією й демократичним стилем, оконтурюють драматичний етюд, герої якого послуговуються “аристократичним” стилем мовлення [Денисюк 2003 : 38 – 39].
Семантичний аналіз чужомовних інтертекстуалізмів у мовних партіях персонажів-інтелігентів з інших Франкових текстів (“Для домашнього огнища”, “Основи суспільності”, “Лель і Полель”, “Перехресні стежки”, “Не спитавши броду”, “Маніпулянтка”, “Сойчине крило”) роз’яснює стилістичну мотивацію уведення їх у склад мовлення.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Нетранслітеровані конструкції як засіб мовної характеристики

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок