Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> реферат: Два твори на одну тему в 7 кл. («Воля до життя» О. Довженка і «Вогник далеко в степу» Г. Тютюнника)

Два твори на одну тему в 7 кл. («Воля до життя» О. Довженка і «Вогник далеко в степу» Г. Тютюнника) / сторінка 2

Назва:
Два твори на одну тему в 7 кл. («Воля до життя» О. Довженка і «Вогник далеко в степу» Г. Тютюнника)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
18,33 KB
Завантажень:
246
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 
.. і живіть ним...» (С. 190), — закликає письменник, продовжуючи романтичну традицію великого Гоголя. Бо не випадково ж Остап Бульба вже з польської плахи закричав: «Батько! де ти? Чи чуєш ти?» і йому відгукнувся Тарас: «Чую».
Цей зв’язок поколінь українського народу є незламним. Тому Карналюк вижив, переміг, а по виході з операційної «йому аплодувала вся палата» (С. 190), лікар же сказав: «Він житиме більше за нас з вами! Він зробив для свого життя уже в багато разів більше, ніж ми оце тут робимо» (С. 189). Така сила навіювання, така сила волі притаманна героєві.
Новела побудована так, що у вступі оповідач веде розмову з надзвичайно досвідченим військовим хірургом, а в заключній частині — з читачем — про силу волі, про прагнення людини до життя. На початку ж головної частини твору відсутня будь-яка передісторія героя чи його характеристика (це й притаманно новелі, вона розпочинається описом бойового епізоду, коли Івана було поранено, після того, як він убив «снайперським засобом з півтора десятка фашистів» (С. 181). Його ліва рука повисла, а «кров била фонтаном з жахливо скаліченого плеча» (С. 179). Проте боєць не зупинився, а вирішив бігти до медсанбату, проклинаючи німців: «Здавалося, якби стрів на дорозі фашиста, — зубами, без рук роздер би на місці» (С. 180). З цього моменту й розпочинаються його галюцинації («видіння»), що й потім переслідують його. Це вставні епізоди, котрі пояснюють біографію героя: «…йому здалося, що він дома, на Поділлі: «батько, мати, дід, баба, сестри... Та всі такі добрі — добрі, ласкаві... А стежкою біжить вона, найдорожча, — Галина» (С. 180). Надзвичайну мужність, волю до життя виявляє Карналюк. Втрачаючи свідомість, він наказує собі: «Стій, стій! Не здамся!» (С. 182). Солдат зумів міцно притиснутись до стовбура дерева раною, зупинивши цим самим потік своєї крові. І це зробив не надхмарний герой, як в романах Марлінського, а звичайний юнак із села, це й підкреслено автором новели: «На зовнішній вигляд в Івані теж не було нічого героїчного. Середній на зріст, сіроокий юнак літ йому двадцять п’ять» (С. 181). Тобто, це — представник свого народу трударів і патріотів, таких як і інші, таких багато було в Україні, що йшли до трудової слави «звичайними», прямими і чесними стежками. Так, Іван «одержав золоту медаль за такого фантастичного бика, який не снився, відколи світ стоїть, жодній ще корові» (С. 181). Як бачимо, письмен-ник-романтик вдається до перебільшення, до гіперболізму («відколи світ стоїть»), котрий лише умовно можна вважати фантастичним (бо все тут виходить із життя).
Отже, Карналюк є простою людиною, котрій притаманне надзвичайне («фантастичне») вміння вибрати собі поведінку, найбільш адекватну обставинам; тому він і є героєм, бо не лише безстрашний в бою, але й рішучий в операційній (і не лише в останній сцені, про котру йшлося, але й в інших, де він, наприклад, коли хірург роздумував, що робити з пораненою рукою, відповів: «Відтинайте! Ріжте швидше!») (С. 184), чим раптово здивував уже й бувалого лікаря.
Хірург, який оперував Карналюка, є дуже досвідченим лікарем, через його руки пройшли десятки тисяч поранених. Та, як сказав він у першій частині новели оповідачеві, ніхто так не вразив його своєю поведінкою, як Іван Карналюк. Хірург — самовіддана людина, щира, правдива, працьовита. Він не відходить від операційного столу по кілька діб, невтомно допомагаючи пораненим, незадоволений поведінкою деяких з них, сам їм говорить про це.
До того ж слід сказати, що і хірург і інші лікарі та медсестри (декого з них виносили з операційної непритомними від безсонних ночей) виявили теж неабияку волю та мужність. Коли хірург (про себе) вилаяв поранених за те, що вони мовчки чекають смерті («хоч би тоді один загукав, почав клясти... смерть, лаяти її суку» (С. 183), то це було вже від перевтоми та нудьги, бо й він не залізний. Ці лікарі та медсестри не чекали нагород за свою небезпечну та самовіддану працю, вони виконували патріотичний обов’язок перед Батьківщиною, перед народом, вони любили їх.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 
Реферат на тему: Два твори на одну тему в 7 кл. («Воля до життя» О. Довженка і «Вогник далеко в степу» Г. Тютюнника)

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок