Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> реферат безкоштовно: Два твори на одну тему в 7 кл. («Воля до життя» О. Довженка і «Вогник далеко в степу» Г. Тютюнника)

Два твори на одну тему в 7 кл. («Воля до життя» О. Довженка і «Вогник далеко в степу» Г. Тютюнника) / сторінка 6

Назва:
Два твори на одну тему в 7 кл. («Воля до життя» О. Довженка і «Вогник далеко в степу» Г. Тютюнника)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
18,33 KB
Завантажень:
246
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 
92). Але ці настрої Павло тамує в собі, бо вже мав почуття відповідальності, та й ріс сміливим — під впливом обставин. Так, він розповідає, що «всі гранати, які тільки знаходив, перекидав — і наші, і німецькі» (С. 142); пригадує, як ще раніше «німця... за руку вхопив і кричав, коли він замахнувся на тітку...» (С. 142); а також як «хату... гасив» (С. 142). Отже, хлопець з хороброго десятка. Він також уміє мислити, цікавий, допитливий, чесний і мужній. Останнє підсилено у творі сценою зустрічі в степу «наодинці зі справжнім вовком, коли Павло під час хуги хотів крикнути, побачивши підозрілі вогники, та не міг («Подих заб’є» (С. 157): «Вогники світилися нерухомо; вони були зелені... Вовк... Це ж вовк! Я відчув, як волосся на голові почало ніби тужавіти... (С. 157). Але хлопець переборює острах: «Ану пішов геть, собака! Пішов, кажу!» (С. 157). Схвильований, Павло забуває, хто перед ним, і то кричить, то просить ніжно: «Цюцю, нах!» (С. 157), як ще малим підкликав до себе собаку. Але ні це, ні тремтіння хлопчика (та його невміле прохання: «Мені ж на лінійку треба» (С. 160) — не допомогло. Павло врятувався, дякуючи своїй мужності, вчепившись з усіх сил за буксирний гак попутної автомашини, що так і не зупинилась (не дивлячись на прохання хлопчика: «Заберіть мене, дя! Тут вовк!!!» (С. 160), а потім і за борт, від якого «ніяка сила не відірвала б мене...» (С. 161).
Раннє змужніння героя доповнюється сценами його з хлопцями походів до училища (рано вранці ще затемна чи пізно ввечері, коли вже сонце не світить), спроби накрасти в діда Штокала абрикосів та епізодом вечірнього гуляння в неділю «на вулиці» з дівчатами.
Хлопці підрахували, що за два роки навчання вони пройдуть пішки 4500 кілометрів. На цім путі вони придумали собі «станції» для відпочинку (Провалля, Ли, Осика та інші), котрі служили їм й орієнтирами, щоб не заблукати, та допомагали долати труднощі шляху. А їх було чимало, особливо для Павлентія, котрий жив найдальше і, не маючи годинника, вставав удосвіта та й спав неміцно (щоб не проспати); отже, молодий організм не відпочивав як слід, а тому під час роботи боліли ноги. Доводилося закликати всю свою мужність, щоб подолати цю скруту.
Сміливість гартувалась і тоді, коли народилась ідея покуштувати абрикос зі Штокалового саду (після розповідей Василя Силки про «банани, апельсини, ананаси»). І хоч хлопці й не вдалися до прямої крадіжки (тим більше, що дід сторожував коло своєї абрикоси), і натерпілися вони страху, коли стало вже поночі, бо недалеко від них вив головний вовк (після війни їх багато розвелось), ремісники не піддалися цим страхам, а розклали багаття (учні вже знають з зарубіжної літератури, як вовки бояться вогню — із оповідання «Мауглі» Кіплінга та й з життя) і вирішили пересидіти сторожа: «Все одно наша візьме!» А коли ж сам Штокало приніс їм абрикосів, захистили свою честь: «Та ми, діду, тільки покуштувати хотіли! Хіба ми красти?..» (С. 123). Павлентій в цій пригоді не забув про свою мачуху (котра вже плакала, не дочекавшись його своєчасно), і приніс їй, крім 200 гр. хліба, ще й пілотку з абрикосами: «Та не плачте, я більше не буду...» (С. 125).
Повне змужніння настає напередодні тяжкої зустрічі з «Фріцем», в недільній сцені біля двору Василя Силки та місця поховання Івана Кудряша, де й відбуваються «вулиці». До хлопців приходять «наші» дівчата, серед них Маня Ківшик, про котру хлопці кажуть Павлентієві, що «Любить... тебе, упадає, бач? А ти дурний...» (С. 127). Павло відчуває та помічає ставлення до себе дівчини: адже не випадково Василь Силка каже до Мані, щоб вона не приходила, бо при ній Павло на своєму «інструменті» «клепа як попало і невлад» (С. 131). Як і більшість серйозних, але ще молодих людей, Павло не танцює. Доводиться Мані танцювати з Кібкалом, котрого вона не любить і від котрого відбивається, коли той намагається її проводжати; Маня доганяє Павла і з ним усамітнюється біля старої верби, обнімає та й кладе йому голову на груди. Але Павло не певен любові Мані через Кібкала, бо «вона ж сама бісики йому посилає і танцювати біжить» (С.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 
Реферат на тему: Два твори на одну тему в 7 кл. («Воля до життя» О. Довженка і «Вогник далеко в степу» Г. Тютюнника)

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок