Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Вивчення дієприкметника на уроках рідної мови у 7 класі

Вивчення дієприкметника на уроках рідної мови у 7 класі

Назва:
Вивчення дієприкметника на уроках рідної мови у 7 класі
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,99 KB
Завантажень:
221
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.2


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат на тему:
Вивчення дієприкметника на уроках рідної мови у 7 класі


Дієприкметник як особлива форма дієслова характеризується особливою семантикою (вказує на ознаку предмета за дією), граматичними формами роду, числа, відмінка, виду, часу, синтаксичними ознаками (виконує функцію означення, рідше присудка у реченні, може мати при собі залежні слова — додаток і обставину), стилістичними властивостями (має книжний характер).
У лінгвістичній літературі існують різні погляди на дієприкметник. Деякі мовознавці вважають його окремою частиною мови. Вузівські та шкільні підручники традиційно кваліфікують дієприкметник як особливу форму дієслова. Проте вдумливий аналіз значення дієприкметника, морфологічних і синтаксичних особливостей породжує в учнів певні сумніви і запитання. У процесі вивчення дієприкметника в семикласників виникають труднощі у засвоєнні незнайомої раніше конструкції і форми. Учням важко кваліфікувати дієприкметники, плутаючи їх із прикметниками.
За семантичними особливостями, словозміною, синтаксичною роллю дієприкметники дуже близькі до прикметників і дуже часто переходять у прикметники. Тому диференціацію дієприкметника і прикметника необхідно проводити на всіх уроках, особливо важливо підсумувати на заключних. Семикласники усвідомлюють основні ознаки, що відрізняють дієприкметники і прикметники:
відмінність у значенні (ознака постійна й тимчасова): люблю квашені яблука і наквашені яблука;
наявність у дієприкметників залежних іменників і дієслів: колекція вишитих рушників і вишиті власними руками рушники;
відмінність у наголошенні (у дієприкметників наголошені корені, у прикметників — суфікси): в арений і вар ений, к опчений і копч ений.
Слід диференціювати дієприкметники і прикметники, утворені від дієслівних основ. Вони різняться насамперед особливостями творення. Так, слова стиглий, талий, співучий; переможний, передплатний — прикметники, бо перші утворені від безпрефіксальних основ (пор.: стиглі яблука — достиглі яблука), другі — від основ інфінітива, а не теперішнього часу (пор.: співати — співучий, співайуть — співайучий) треті — суфіксом -н-, який стоїть після приголосного, а не -ен-, що додається до основи на и, і або приголосний (пор.: перемогти — переможний, перемогти — переможений). Виконуючи вправи на розрізнення дієприкметників і спільнокореневих прикметників, учні мають враховувати наведені вище відмінності.
Обмежена абстракція значення дієприкметників ускладнює співвідносити значення з явищами дійсності, а це викликає трудність у засвоєнні його граматичних категорій. Наслідком може стати несформованість граматичних і мовленнєвих навичок.
Особливу увагу під час вивчення дієприкметника треба спрямувати на вироблення навичок спонтанного вживання дієприкметникових форм і конструкцій у мовленні школярів, на формування артикуляційних та інтонаційних навичок семикласників.
Одним із найважливіших аспектів у роботі над оволодінням дієприкметниковими формами є аспект стилістичний. Дієприкметник має яскраве стилістичне забарвлення. Особливість дієприкметника, що виражається у можливості сполучення дії і вказівки на ознаку в одному слові, збільшує його семантичну вагомість, допомагає позбутися багатослів’я, служить для створення більш лаконічного висловлювання. Саме тому дієприкметник особливо часто вживається у науковому стилі. Важливо показати семикласникам, що за допомогою дієприкметника можна економно виразити думки, уживання їх збагачує власне мовлення, робить його яскравішим, образнішим.
Аналіз конкретних умов уживання дієприкметників, доцільність і доречність їх використання у мовленні, добір синтаксичних синонімів — все це повинно сприяти вирішенню завдання інтенсифікації процесу доречного вживання дієприкметників у мовленні учнів. Осмислене виконання завдань, вдумливий аналіз мовних фактів дасть учням можливість усвідомлено засвоїти відомості про дієприкметник.
До вивчення теми «Дієприкметник» державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів такі:
Учень:
знає значення дієприкметника, його морфологічні ознаки, синтаксичну роль;
відрізняє дієприкметник від прикметника;
знаходить в реченні дієприкметник і дієприкметниковий зворот, безособові дієслівні форми на -но, -то;
визначає дієприкметники активного і пасивного стану; засоби їх творення;
пише правильно дієприкметники з вивченими орфограмами;
правильно розставляє розділові знаки при дієприкметниковому звороті;
пояснює орфограми в дієприкметнику та пунктограми;
знаходить і виправляє в реченні помилки на вивчені орфографічні, граматичні і пунктуаційні правила;
правильно інтонує речення з дієприкметниковими зворотами;
складає речення з дієприкметниковими зворотами;
проводить їх заміну підрядним реченням;
використовує дієприкметники, дієприкметникові звороти, форми на -но, -то, а також фразеологізми, крилаті вислови, до складу яких входять дієприкметники, у власних висловлюваннях, зокрема в текстах-описах на певну соціокультурну тему.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Вивчення дієприкметника на уроках рідної мови у 7 класі

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок