Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Постмодерний текст як знаряддя соціокультурної критики

Постмодерний текст як знаряддя соціокультурної критики

Назва:
Постмодерний текст як знаряддя соціокультурної критики
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,21 KB
Завантажень:
140
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат на тему:
Постмодерний текст як знаряддя соціокультурної критики


Систематичне вивчення текстів початку нового тисячоліття перебуває нині на маргінесі літературознавчих досліджень. Подібна дослідницька неуважність (або ж недостатня увага) до найновіших зразків нашого письменства зумовлюється близькістю цих текстів до масового мистецтва, що традиційно вважали другосортним, неповноцінним. У цих творах найчастіше вбачалися згубні тенденції, які зведуть літературу (а вона в українській історії завжди була чимось більшим, ніж різновид мистецтва, наприклад, “речником державотворення”) на манівці псевдомистецтва.
Здавалося б, сьогодні не варто витрачати зусилля, аби переконати когось у потребі вивчати постмодерний літературний дискурс, проте бібліографія подібних досліджень вочевидь недостатня, навіть тоді, коли йдеться про “класиків” українського постмодерну – літгурт “Бу-Ба-Бу” (за винятком творчості хіба що Ю. Андруховича). Спроби каталогізувати матеріали, присвячені вивченню творчості Олександра Ірванця, підтверджують невтішний висновок про недостатність літературознавчої уваги до цього надзвичайно цікавого і своєрідного явища. Є, звісно, декілька оглядових публікацій про “Бу-Ба-Бу”, в яких принагідно висловлено й окремі міркування чи оцінні судження про поезію О. Ірванця. Констатуючи критичну спрямованість постмодерного мистецтва, А. Макаров, наприклад, зауважує: “Добре, що наша поезія вчиться називати неподобство неподобством, а сірість сірістю. Гіркі і сердиті вірші О. Ірванця – один з можливих варіантів “поезії без прикрас” [1, с. ]. Л. Таран (авторка рецензії на збірку “Тінь великого класика” [2]) наголошує, що “в Олександра Ірванця переважає іронічне побутописання – і тут він найсильніший. А ще він любить висміювати застиглі літературні кліше, формули, поетизми-“фольклоризми”: таким чином він полемізує із відгомоном народницьких стереотипів у нашій поезії” [3, с. ].
Звісно, говорити про повніше дослідження творчості О. Ірванця зарано, адже вона має тенденцію поповнюватися новими текстами. Попри це коментарів вочевидь недостатньо. Вони здатні хіба що задекларувати факт присутності письменника в літературному дискурсі кінця ХХ – початку ХХІ століття. Особливо гостро постає це питання у зв’язку з виходом двох нових не помічених критикою й літературознавством книжок автора – драм та “нібито роману” “Рівне / Ровно”.
Вибір теми дослідження невипадковий, адже наскрізна критичність – чи не найвиразніша прикмета постмодернізму і творчості О. Ірванця як одного з варіантів його вияву. У переліку найчастіше застосовуваних постмодерністами прийомів Марко Павлишин називає іронією “підкреслення нестабільності, умовності всіх значень, як у творах, так і в житті, – ігри, цитування, пародії, суміші з попередніх творів...” [4, с. ]. Важливість означених компонентів зумовлюється природою постмодернізму, який, по-перше, переходить від творення до конструювання тексту з різнорідного літературного матеріалу [5, с. ], а по-друге, ставиться до використовуваного скептично, піддає джерела критичному переосмисленню або й прямому висміюванню. У підсумку, як зауважує Т. Гундорова, “український постмодернізм з його постколоніальними й посттоталітарними інтенціями виконував роль соціокультурної критики, в такий спосіб поставивши під сумнів емансипацію української культури з-під тиску політичних моделей мислення” [6, с. ].
Погодимося з твердженням Л. Таран, що іронічність є найхарактернішою прикметою Ірванцевої поезії. Іронія пронизує і всі рівні романної структури “Рівне / Ровно”. Вважаємо за доречне зупинитися передусім на мовному оформленні аналізованого тексту. Передусім зауважуємо специфічні принципи добору літературних антропонімів, більшість з яких мають виразно сатиричне забарвлення. Вже ймення головного героя Ецірван, в якому спостережливий читач помітить анаграмоване прізвище Ірванець, наводить на думку про своєрідну містифікацію.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Постмодерний текст як знаряддя соціокультурної критики

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок