Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Туга за героїчним: Іван Франко і Дмитро Донцов

Туга за героїчним: Іван Франко і Дмитро Донцов

Назва:
Туга за героїчним: Іван Франко і Дмитро Донцов
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,62 KB
Завантажень:
232
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Туга за героїчним: Іван Франко і Дмитро Донцов


Проблема “Іван Франко і Дмитро Донцов” випливає насамперед із складності ставлення Донцова до постаті Івана Франка. З одного боку, головний ідеолог українського націоналізму не приймав самих основ Франкового світогляду, що базувався на європейському позитивізмі XIX ст., його ідеалів соціальної справедливості, гармонійно розвиненої особистості й постійно це підкреслював. А з іншого – глибоко цінував величезний талант Франка, а окрім цього, йому дуже імпонувала гострота Франкового слова, батіг сатири та дошкульність іронії, якими той умів буквально знищувати своїх супротивників. Врешті-решт, ця подвійність у ставленні до автора “Каменярів” та “Мойсея” під кінець діяльності Донцова узгодилися між собою; він, здається, знайшов ключ для їх гармонізації.
Але починати з’ясовувати цю проблему треба з основної підвалини світогляду Донцова, а саме з його трактування нації – категорії, яку він, як і багато інших соціологів того часу, волів називати терміном “раса”, оскільки, як стверджував, приміром, Юрій Липа у трактаті “Призначення України”, поняття “нація” має радше політичний характер, поняття ж “раса” характеризується більшою історичною протяжністю.
Отже, для Д.Донцова найвищим людським типом є нордійська раса з такими притаманними їй рисами, як державотворчі здібності, лицарські чесноти, непідкупність тощо. Такий тип в українстві, на його думку, зустрічається дуже рідко (Іван Вишенський, Іван Сірко, Максим Кривоніс, Юрій Тютюнник). Натомість у нашому народі переважають прикмети іншого, нижчого психологічного типу – динарського, позначеного любов’ю до батьківщини, збереженням традицій, мистецькою обдарованістю, що забезпечує йому здатність перетривати тисячоліття. Яскравим представником цього динарського хліборобського типу Донцов вважав Івана Франка.
Здавалося б, у такому поділі немає нічого принизливого для динарської раси. Але це доти, доки автор не дає їй конкретних характеристик. А характеристики вносять суттєві корективи в цей поділ. Справа в тому, що нордійська раса формує державотворчу, мілітарно-героїчну еліту, здатну організувати державне життя і забезпечити стабільність суспільства. Отже, нордійська раса створює володарську касту, динарська – підвладну. Цілком зрозуміло, що симпатії автора на боці першої. При цьому він посилається на авторитет Тараса Шевченка, який ділив українців на козаків і свинопасів, лицарів і гречкосіїв. Коли домінує аристократична володарська раса, в суспільстві панує порядок; коли ж вона з тих чи інших причин перероджується або виявляється знищеною, тоді країна опиняється у небезпеці, бо гору беруть сили, які виражають ідеологію маси, і це призводить до втрати державності.
Ці свої теоретичні підклади чи засновки Д.Донцов ілюструє на прикладі історії України (чи, може, виводить їх із неї). Три її періоди державності пов’язані з домінуванням володарської верстви: давня князівська Русь, лицарство Литовсько-Руського князівства та період Гетьманщини. Він підкреслював зв’язок між трьома цими періодами піднесення України. За його переконанням, литовсько-руська знать була прямим продовженням дружинників княжих часів і водночас предтечею козацької старшини періоду Гетьманщини. Донцов наголошував, що відродження лицарського духу з його вольовою вдачею і прагненням чину має стати запорукою відродження української держави.
Оскільки історіософська концепція Д.Донцова базувалася передусім на літературі, тому цілком логічно, що література була підпорядкована світоглядній доктрині автора, і постать І.Франка займає тут важливе місце. Згідно з цією концепцією, українська література була поділена на два типи: 1) літературу сили, енергії, що виражала ідеї мілітарної володарської касти; 2) літературу краси, гармонії, яка втілювала ідеї касти хліборобської, підлеглої. До першого типу були віднесені Шевченко, Леся Українка, поети-“вісниківці”, до другого – Куліш, Драгоманов, Франко й переважна більшість письменників XIX та XX ст.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Туга за героїчним: Іван Франко і Дмитро Донцов

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок