Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Комунікативно-прагматичне навантаження займенника у формуванні імпліцитності в драматургійному тексті

Комунікативно-прагматичне навантаження займенника у формуванні імпліцитності в драматургійному тексті

Назва:
Комунікативно-прагматичне навантаження займенника у формуванні імпліцитності в драматургійному тексті
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,61 KB
Завантажень:
418
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Комунікативно-прагматичне навантаження займенника у формуванні імпліцитності в драматургійному тексті


У тексті розкривається функціональне навантаження займенників та займен-никових конструкцій у формування імпліцитного смислу в драматургійному тексті.
Ключові слона: імпліцитна інформація, займенник, драматургійний текст.
Всебічне осмислення художнього тексту вимагає врахування всіх складових, що його формують, зокрема й імпліцитних, одним із різновидів яких на лексико-граматичному рівні є займенники та займенникові конструкції. їх функціональна вага полягає насамперед у здатності максимально кон-денсувати латентні компоненти, закодовані у слові. Вони - важливі елементи, через які дешифрується текст.
Проблема займенника знайшла своє відображення у низці праць вітчизняних та зарубіжних лінгвістів (І.Р.Вихованець, М.А.Жовтобрюх, А.П.Загнітко, І.К.Кучеренко, М.І.Откупщикова, О.В.Падучсва, Т.А.Папенкова, О.В.Петрова, О.М.Селиверстова, О.М.Старикова та ін.), проте і сьогодні їх інтерпретація характеризується контроверсійністю. Найбільш суперечливим є питання семантичної своєрідності займенників, яке мовознавцями трактується по-різному. Так, стосовно наявності/відсутності значення існують три основні підходи: займенники не мають значення, що і визначає їх специфіку; займенники не мають постійного значення, воно міняється в кожному акті мовлення; займенники не відрізняються від інших мовних знаків у плані нестійкості, непостійності значення; їх своє-рідність полягає у тому змісті, яке виражає це значення [19, с.27]. Автори "Граматики української мови" вважають, що згадані одиниці "позбавлені семантичної конкретності, бо змістову ознаку можуть передавати лише в контексті" [2, с.99]. Такої позиції дотримувався і М.А.Жовтобрюх, наголо-шуючи, що "займенник виконує свою вказівну функцію, пізнається тільки в контексті" [7, с.20].
Багато уваги приділялося і займенникам як носіям латентного смислу. Так, К.Г.Крушельницька, аналізуючи мовну імпліцитність, визнає їх "одним із найуніверсальніших її засобів" [цит. за 14, с 14]; В.Х.Багдасарян, виділяючи дев'ятнадцять способів існування імпліцитного, розглядає серед них займенник, вказуючи, що він "виступає як свого роду змінна, і лише при використанні, на основі контексту, під нього підкладається певне зна-чення" [1, с.29]; О.М.Старикова, досліджуючи займенники як лексичні індикатори імпліцитної предикативності, акцентує: "семантична розклад-ність висловлення, до складу якого входять займенники, безпосередньо пов'язана і зумовлена особливістю семантичної структури цих займенників" [20, с.91]; О.В.Петрова вважає, що "у художньому тексті займенник набуває додаткового значення, перетворюючись в емоційно-образну одиницю" [18, с.33]; Т.А.Папенкова, вивчаючи функціонування займен-ників, зауважує: "між займенниками і співвідносними з ними фрагментами тексту встановлюється двосторонній взаємозв'язок, який виявляється в тому, що, з одного боку, займенники наповнюються змістом цих сегментів, а з іншого, вони починають передавати ті чи інші відношення між елемен-тами контексту" [17, с.З]; М.І.Откупщикова наголошує на тому, що "семантичний потенціал дейктичних слів дуже високий; специфіка семантики займенників полягає в її функціональному характері, зумовле-ному роллю цього класу в синтаксисі зв'язного тексту і в його семантиці" [15, с.5]; О.В.Падучева акцентує на використанні займенників у мові з ме-тою референції [16, C.133]
Як бачимо, займенники та займенникові конструкції часто потрапля-ють у поле зору науковців, однак питання специфіки реалізації ними зна-чення у художньому тексті, зокрема у драматургічному, все ще залиша-ється відкритим.
Основою ідейно-тематичного змісту драми є сукупність комуніка-тивних відношень персонажів. Останні зображаються такими, що діють, виявляючи свою енергію [12, с.77], тобто здатні до самохарактеристики, яка може бути виражена експліцитно або імпліцитно. Висловлюємо припу-щення, що займенники та дейктичні сполучення є домінантами, здатними максимально конденсувати приховані смисли висловлення, виявляти додаткові відтінки значення лише у конкретній ситуації спілкування, сприяючи розгортанню сюжетної лінії, формуючи аксіологічну рамку пові-домлення.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Комунікативно-прагматичне навантаження займенника у формуванні імпліцитності в драматургійному тексті

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок