Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Літературне життя народної балади "Ой не ходи, грицю".проблема олітературення сюжету і жанру

Літературне життя народної балади "Ой не ходи, грицю".проблема олітературення сюжету і жанру

Назва:
Літературне життя народної балади "Ой не ходи, грицю".проблема олітературення сюжету і жанру
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,12 KB
Завантажень:
284
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему:
Літературне життя народної балади "Ой не ходи, грицю".проблема олітературення сюжету і жанру


Тема любові і зради є вічною. Нерозділене кохання – це завжди людська трагедія. Може, тому така популярна балада "Ой не ходи, Грицю", в якій дівчина отруює коханого за те, що любить двох, не бажаючи віддати його суперниці. Подібні сюжети відомі й у інших народів (Геракл і Деяніра, Трістан та Ізольда та ін.).
Авторство балади "Ой не ходи, Грицю" приписують Марусі Чурай, легендарній українській піснетворці середини XVII ст., вважаючи цю пісню автобіографічною. Ще у минулому столітті точилися дискусії: Маруся Чурай – це історія чи легенда? І зовсім недавно Л. Кауфман доводив, що Маруся Чурай існувала, а Г. Нудьга йому заперечував, твердив, що такої постаті не було, вважав її літературною легендою, яку створив А. Шаховськой. Про цю дівчину немає жодних документальних відомостей, не зафіксовано ніяких фольклорних переказів, вона є своєрідним образом-символом, уособленням української жінки – творця народної поезії.
Балада про отруєння Гриця упродовж двох століть зазнала багатьох літературних обробок у різних жанрах – літературної балади ("Чарівниця" Боровиковського, "Коло гаю в чистім полі" Т. Шевченка, "Розмай" С. Руданського), драми ("Чари" К. Тополі, "Маруся Чурай" Г. Бораковського, "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці" М. Старицького), драматичної поеми ("Чураївна" В. Самійленка, "Марина Чурай" І. Хоменка, "Дівчина з легенди" Л. Забашти), повісті ("В неділю рано зілля копала" О. Кобилянської), історичного роману у віршах ("Маруся Чурай" Ліни Костенко). Як зазначив П. Филипович, "немає нічого дивного, що популярна пісня, драматично стисла і художньо проста, спокусила не одного автора взяти її за сюжет для більшої композиції" [1, c. 159].
Використанню балади як матеріалу у художніх творах сприяє сама її природа, епічна за своєю структурою, з ліричним забарвленням і драматичним викладом. Теорія балади в Україні все ще достатньо не розроблена, хоч у цій царині працювали М. Драгоманов, І. Франко, Ф. Колесса, Г. Нудьга, О. Дей, Т. Салига та ін. На жаль, не маємо навіть єдиного точного визначення балади як жанру не лише в українській, але й у зарубіжній науковій літературі. Дослідники вважають, що характерними для неї є драматична напруженість сюжету, стислість у викладі матеріалу, одноконфліктність, невелика кількість персонажів, перерваність викладу, загострення уваги на вузлових моментах сюжету. В основі балади лежить незвичайна подія, фантастична або реальна, яка зображена сконцентровано, лаконічно. Баладний сюжет нагадує пружину: його можна всіляко розтягувати, трансформувати у поеми, драми, повість чи роман, що не позбавлені й ознак балади.
Українські літературознавці лише частково вивчали питання олітературення балади "Ой не ходи, Грицю". Найширше трансформація цієї пісні простежена у розвідці П. Филиповича "Історія одного сюжету" (1929). Дослідник розглядає художні твори XIX – початку XX ст., в основі яких лежить сюжет про отруєння Гриця; найвищу оцінку дає повісті О. Кобилянської "В неділю рано зілля копала", зазначаючи, що "різні епохи, як і різні літературні школи, мають свої улюблені, найбільш їм властиві сюжети. Сюжет народної балади про отруєного Гриця найбільше міг дати поживи для письменників романтичного напрямку, і це найкраще довела О. Кобилянська, написавши оповідання "В неділю рано зілля копала" [1, c. 181]. П. Филипович мав задум присвятити детальнішому розглядові усіх обробок цього інтригуючого сюжету, а також його складових, окрему монографію. Розглядав трансформацію сюжету про отруєння Гриця і Г. Нудьга. Він вважав, що певну вартість з усіх обробок мають твори Старицького, Самійленка, частково – Бораковського, а всі інші – просто данина моді на сюжет. На його думку, кожна доба дала свої варіації балади, часто "центр ваги переноситься з побутово-мелодраматичних моментів на історичні і психологічні, а мотив про піснетворство героїні витісняє всі інші" [2, c.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Літературне життя народної балади "Ой не ходи, грицю".проблема олітературення сюжету і жанру

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок