Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Барокова концепція сучасної людини

Барокова концепція сучасної людини

Назва:
Барокова концепція сучасної людини
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,57 KB
Завантажень:
251
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Барокова концепція сучасної людини


Роман сучасного німецького письменника Г. Грасса “Бляшаний барабан” (“Die Blechtrommel”, 1959) у критичній літературі часто визначають як “бароковий”. Це мотивують, поміж іншим, багатою галереєю персонажів, яскравою палітрою мотивів, широким спектром мовних жестів тощо. У творі є елементи шахрайського, сатиричного, алегоричного, біографічного та інших типів роману. Вагомими є не лише бароковий сміх, але й гротеск і фарс, які письменник застосовує в романі, щоб сатирично змалювати беззаконня та безглуздя, що панують у світі. З-поміж своїх учителів Г. Грасс називає німецького письменника XVII ст. – Ганса Якоба Крістофа фон Гріммельсгаузена, який був одним із найяскравіших представників німецької літератури епохи бароко. Серед літературних критиків побутує думка, що “моделлю” для написання роману “Бляшаний барабан” Г. Грасса послужив типово бароковий роман – “Сімпліціссімус” (“Des abenteuerlichen Simplicissimus Teutsch”, 1669) Гріммельсгаузена. У творі Г. Грасса є притаманний бароко, зокрема й роману “Сімпліціссімус”, тематичний комплекс – це війни, повоєнна Німеччина, катастрофи, безвихідність ситуацій, людина, закинута у хаотичний світ, мимоволі затягнута в круговерть подій. Сюжет роману “Бляшаний барабан”, як і твору Гріммельсгаузена, побудовано згідно з ретроспективною оцінкою головним героєм свого життя, тобто вже зрілий герой розповідає про пережите, роблячи певні висновки. Твір Г. Грасса – це своєрідний синтез різних жанрів та стилів, це напружена динаміка і гра контрастами, що також характерно для барокового стилю.
На початку роману “Бляшаний барабан” читач із вуст Оскара Матцерата, головного героя роману, дізнається, що той “належить до тих чутливих малюків, чий духовний розвиток закінчився уже до моменту появи на світ, і в подальшому це буде лише підтверджуватися” [7, с. ]. Цією заявою головного героя автор натякає на те, що світ від самого початку виникнення порочний і зіпсутий. Така категорична оцінка світу автором повністю унеможливлює якісні перетворення та позитивні зміни. Це – песимістичний погляд на світ і людину в ньому, що є частиною комплексу ідей, характерного для будь-якої епохи, позначеної рисами перехідності, процесом занепаду, що має специфічну назву – постмодерн. Д. В. Затонський, зокрема, вважає, що “модерністичні” та “постмодерністичні” періоди, тобто ті, які відзначалися вірою в прогрес, у досягнення високих суспільних ідеалів, і, навпаки, ті, що були насичені скептицизмом, песимізмом і т. д., упродовж всієї людської історії почергово змінювали один одного: “так “модерністична” античність змінилась застійно-”постмодерністичним” Середньовіччям, яке було витіснене – “модерністичним” Ренесансом, за яким прийшла епоха маньєристичного і барокового “занепаду” [4, с. ]. Згідно з цією думкою для Г. Грасса-постмодерніста, який, описуючи події повоєнної Німеччини, згущує фарби, змальовує світ більш ґротескно та сатирично, характерний бароковий погляд на світ, позбавлений віри в прогрес і тому песимістичний, але водночас іронічний і такий, що пародіює життя. Письменник змальовує сучасний світ, а саме кризовий стан епохи, у бароковому стилі, оскільки саме бароковий світогляд найяскравіше представляє людську бездуховність та порочність, притаманну людині двоїстість. Г. Грасс і Г. Я. К. Гріммельсгаузен були і учасниками, і свідками реальних воєн та повоєнної ситуації, а в такі періоди особливо чітко простежується руйнація системи, нестабільність людських поглядів, відсутність категоричності, безвихідність ситуацій, загострене почуття провини, що й стало основним ґрунтом для написання таких романів.
Якщо розповідь Оскара Матцерата починається з інформації про те, що він народився з уже сформованим світоглядом та світосприйняттям, то Гріммельсгаузен зосереджує увагу читача на зображенні дитячої наївної свідомості. Маленький хлопчик, який навіть не знає, як його звати, залишившись сиротою, зустрічає в лісі відлюдника, і той дає йому ім’я Сімпліцій Сімпліціссімус, що означає “простий із найпростіших”, тобто своєрідна “tabula rasa” – чиста дошка, на яку життя ще нанесе свій відбиток.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Барокова концепція сучасної людини

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок