Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Постмодернізм і притча: Error facti, або ймовірність \\\"Неможливого\\\"

Постмодернізм і притча: Error facti, або ймовірність \\\"Неможливого\\\"

Назва:
Постмодернізм і притча: Error facti, або ймовірність \\\"Неможливого\\\"
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,44 KB
Завантажень:
372
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат на тему:
Постмодернізм і притча: Error facti, або ймовірність "Неможливого"


Для поціновувачів чітких і точних дефініцій у літературознавстві заявлена тема, ймовірно, звучатиме парадоксально: ставити в титулі дослідження поряд несумісні поняття – це звучить оксюморонно. Бо таки дійсно: з першого-ліпшого словника дізнаємося, що притча – дидактичний жанр, а в будь-якому часописі, що висвітлює гуманітарні проблеми сьогодення, прочитаємо, що література постмодернізму – аідеологічна, недогматична, антиканонічна і под., тобто принципово неповчальна.
То, можливо, помилка у факті? Чи можна вести мову про жанр притчі в час постмодернізму? Про яку „пам’ять жанру” (М. Бахтін) може йтися, коли його канони (сукупність стійких рис того чи іншого жанру) – принаймні так, як вони бачаться у світлі найближчих традицій – в постмодерному світі, з його інформаційною полінасиченістю та розмиванням усіляких меж, не просто важко піддаються фіксації, але часто атрофуються?
Щоб відповісти на ці запитання, спершу визначімо координати, від яких рухатиметься дослідження. Це важливо у випадку з постмодернізмом, оскільки, як зазначив нещодавно Я. Поліщук, щоразу, коли вживають слово „постмодернізм”, хочеться перепитати в автора, що він має на увазі [11, c. ].
Постмодернізм – культурна епоха з еклектичною світоглядною парадигмою, яка на ґрунті різних суспільно-культурних регіонів (західноєвропейського, північно- та південноамериканського, східноєвропейського) виявляє свою варіативність. Ця епоха визначається ситуацією недовіри до будь-яких окремішніх культурних концепцій, увагою до естетики палімпсесту, полісемантичністю та інтертекстуальністю культури, втратою віри у вищий сенс існування людини, релятивізмом, тотальною розгубленістю особи перед власним існуванням. Фрагментарність, пастишевість, нецілісність структури художнього твору, вважаємо, – вторинні ознаки постмодерністського мистецтва, а, отже, не можуть бути орієнтиром для розмежування його сутнісних рис. Постмодернізм – це не тільки стратегії письма (останні – лише один із можливих філософсько-культурологічних описів стану сучасної культури). Найважливіші ознаки художньої літератури постмодернізму – світоглядного характеру. Вони виходять із тріади „деміфологізація – дезорієнтація – деперсоналізація”. Світоглядні домінанти, так чи інакше оприявлюючись у літературній творчості, формують художні світи, які можна згрупувати у три основні типи: класицистичний (співвіднесення мистецтва насамперед зі сферою розуму, прагнення до нормативності, контрольованої розумом, іронічне перепрочитання всього літературного паноптикуму, пародія і пастиш), романтичний (відчуття розриву між хаотичною дійсністю та ідеалом, зведення життя до граничних контрастів, емоційна напруга на противагу аналітичній узагальненості, нерегламентована широта та свобода, хаотичність, відчуття розчиненості власного „я” у світі, де „апокаліпсис уже відбувся”) та реалістичний (заглиблення в емпіричну дійсність з метою пізнання хаотичного постмодерного світу, пізнання, сповненого драматичного перебору варіантів відповідей на небуденні питання „не побуту, а буття”).
Вказані типи художнього мислення і творчості універсальні, вони притаманні й попереднім культурним епохам, проте в художній літературі постмодернізму виступають синхронно, чим визначають неоднорідність літературного процесу Концепція про три типи творчості, які синхронно виступають у художній літературі постмодернізму, створена на основі ідей Д. С. Наливайка [Див.: 9]. Докладніше про це див.: 6, с. 15-16..
Традиційно притча визначається як „повчальна алегорична оповідь, у якій фабула підпорядкована моралізаційній частині твору” [7, с. 572]. Жанр належить до так званої дидактичної літератури, „котра використовує художню форму для втілення наукових, філософських, моральних, релігійних та інших знань та ідей” [2, с. 674].
Стійкими жанровими рисами притчі літературознавці вважають інакомовлення, образність, метафоричність, оголеність погляду на мораль [10, с.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Постмодернізм і притча: Error facti, або ймовірність \\\"Неможливого\\\"

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок