Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Містицизм в європейській літературі. епоха після просвітництва

Містицизм в європейській літературі. епоха після просвітництва

Назва:
Містицизм в європейській літературі. епоха після просвітництва
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,92 KB
Завантажень:
21
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат на тему:
Містицизм в європейській літературі. епоха після просвітництва


У статті поставлено такі завдання: 1) розглянути перехід просвітницького культу Розуму в ірраціональні тенденції української та англійської літератур на основі філософсько-містичного дискурсу ХVІІ – ХVІІІ і початку ХІХ ст.; 2) порівняти екстатичні пошуки Б. Паскаля, Г. Сковороди (бароко) та В. Блейка (передромантизм); 3) з’ясувати, наскільки задовільно в межах вказаних естетик філософи і літератори здатні передати містичні “занурення”, і чи філософський вокабулярій залучений до процесу артикулювання “невимовного”.
Вступ
…Містицизм на світанку європейської цивілізації був одним із чинників, який породив літературу, і література під законом античної міфології – “повстання молодшого покоління проти старшого”, вбиває “співОтця” своїм професійним інструментом – писаним словом. Омовлення таємниці – це амбівалентне явище в багатьох аспектах.
Природна, але хистка альтернатива слову – мовчання. Містики витримують паузи після екстазу для підсилення …слова. Духовне подвижництво середньовіччя не відмовляється від поетики і виробляє її в крайніх межах: від морального риґоризму до еротичного містицизму. Епоха Просвітництва ставить наступну альтернативу – дискурсивне мислення. Маючи метою екстатичне зняття дистанції між людиною і Богом, містицизм міг перейти на нове коло саме тоді, коли богослов’я і філософія контроверсивно осмислювали поняття трансцендентного Абсолюту. Однак розмірковування про інтуїцію та екстатичні занурення лише частково допомагають містицизмові втілитися у літературні форми, адже теоретизування – це тільки одна з модерних обставин містичного акту. Загальний розвиток логіки має зробити можливим відступ від логіки в містику. Якщо ж вона абсолютизується чи відкидається – література потрапляє в стан стагнації.
Третя альтернатива – у вигляді доступних масовій свідомості описів розмов із Найвищою Сутністю тих осіб, яких визнавала церква. Зазвичай вони відбувалася в дусі старозаповітних застережень і розпоряджень. Діапазон емоцій зведений до блаженного зворушення містика. У такі моменти секуляризована література, фігурально висловлюючись, відчувала потребу відслужити ритуальну трапезу каяття над батьківським трупом: у її “штучних” сльозах відбивалися невидимо прозорі символи трансценденталій…
Конфлікт як умова культурного прогресу
Після постмодерної стилізації вступу потрібно наголосити стан досліджуваного об’єкта: найбільш ускладнена рецепція містицизму формується в культурі Європи під час епохи раціоналізування ХVІІ–ХVІІІ ст., а відтак перегляду і творення нової постарістотелівської термінології в наступних двох століттях. Британські емпірики і французькі просвітники абсолютизують раціоналістичну дискурсію на противагу релігійно-“естетичній” (чуттєвій). Просвітницький Захід створює новий “платонізм, з якого випала вся його пластична та інтуїтивна основа” [8, с. ]. Тому й література потрапляє в класицистичну пастку “здорового глузду”.
Яку людину формує Просвітництво в такому дискурсі? “Усереднену особистість”, представника “сурогатної спільності”, “машину з кісток і м’яса” (Декарт)… Це й породжує безліч суперечностей і парадоксів у світоглядних принципах просвітників… [Вони] висували вимогу свободи, водночас рішуче заперечували реальність самого змісту свободи як філософської проблеми” [2, с. ]. Доречно зауважити, що будь-яке містичне вчення ґрунтується на винятковій зовнішній і внутрішній свободі людини, що наближається до ніцшеанського поняття свободи як “розвантаження”. У ситуації ідеологічних маніпуляцій із цим смисложиттєвим поняттям у ХVІІ–ХVІІІ ст. класицистичний персонаж не міг бути нічим іншим, як “обмеженою” імітацією античного героя.
Філософи постпросвітницької доби, вступаючи в діалог із романтизмом, орієнтувалися насамперед на містицизм попередніх епох (неоплатонізм, “Корпус Ареопагітики”, німецький пієтизм). Своєю чергою романтики-літератори запропонували просвітникам досліджувати природу на основі метафоричного мислення (метафора як проглядання в таємничу суть речей і пов’язування їх між собою).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Містицизм в європейській літературі. епоха після просвітництва

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок