Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Стилістичні функції тавтології в українських народних думах

Стилістичні функції тавтології в українських народних думах

Назва:
Стилістичні функції тавтології в українських народних думах
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,89 KB
Завантажень:
19
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Стилістичні функції тавтології в українських народних думах


Тавтологічні структури – характерні стильові і стилістичні ознаки фольклорних текстів. Проте виявляється, що змістове та художньо-образне навантаження цих сполук неоднакове в кожному конкретному випадку. Зважаючи на це, а також враховуючи відсутність розвідок, присвячених аналізу тавтологічних виразів у думовому епосі, вважаємо за необхідне провести наукові спостереження у цьому ракурсі, що і є метою нашого дослідження. Завдання, які передбачаємо розв’язати, полягають у з’ясуванні того,–
з чим (внутрішньомовними чи позамовними чинниками) пов’язуємо існу-вання у мові дум тавтології;–
що таке тавтологія у плані змістовому (буттєвому);–
чи належить тавтологія до текстових універсалій;–
яке поетичне навантаження тавтологічних структур у думовому епосі;
Тавтологію розуміємо як “неусвідомлений, мимовільний або, навпаки, навмисний повтор у межах словосполучення, речення того самого чи однокореневого слова (формально-семантична тавтологія) або різнокореневих слів з тотожним, аналогічним і подібним значенням (семантична тавтологія)” [Тараненко 2002: 25].
В основі тавтології лежить повтор (отже, подібність, тотожність). Цікавим є з’ясування того, що зумовлює виникнення тавтології у думах: логічна чи стилістична (естетична тощо) необхідність, тобто чи можна чітко і безапеляційно визначити функцію тавтологічних структур у думах. Наприклад, у конструкціях: безневинно обвиняє; буде суд осуждати тавтологічні структури передбачають наявність саме таких компонентів: заміна їх, фактично, неможлива без зміни змісту.: пор. безневинно обвиняє – несправедливо обвиняє; буде суд осуждати – буде суд карати. Такі структури відображають сформоване в мовній практиці слововживання. Вони логічно обумовлені: у дзвони задзвонити; напитку напивсь.
Іншим вважаємо структури дивом дивували, славу виславляли, у яких помітна є незвичність: так, дивуватися можна чомусь, а не чимось (тобто порушена граматична нормативність): у мові відома формула диву дивувалися; виславляти славу здається недоречним і таким, що неможливе: як можна виславляти славу, коли вже сама слава є прославленням? Проте підкреслення того, що славу все-таки виславляли, свідчить про максимальну значущість такої слави: у героїчному епосі, яким є думи, акцентується увага саме на понятті героїчної слави, що тотожне поняттю подвиг в ім’я народу (лексема подвиг з’явилася у нашій мові пізніше, в думах її, вважаємо, заміняла лексема слава). Сполуку пости постила можна кваліфікувати як громіздку і надлишкову: її виникнення, очевидно, треба обумовити вимогами ритму, адже можна сказати лаконічно і зрозуміло: постила, проте цього недостатньо для створення плавності, повноти ритмічного малюнка (до речі, ця тавтологічна структура зафіксована один раз, отже, є оказіональною):
В неділю барзо рано-пораненьо не сива зозуля закувала:
Вдова,
Старенькая жена,
Пости постила
І молитви творила,
Господа милосердного собі на поміч просила. [УНД 1972: 349-351].
Очевидно, замінити цю сполуку одним словом не можна. Розглянуті приклади тавтологічного слововживання свідчать про те, що, з одного боку, тавтологізовані сполуки є логічними, з другого – алогічними, надлишковими, на перший погляд – навіть зайвими. У поетичному творі (надто ж фольклорному – відшліфованому багаторазовою практикою), що являє собою максимально згущений ідейно-змістовий та чуттєво-почуттєвий комплекс думки й емоцій, зайвого, надлишкового і алогічного не може бути. Алогічність і надлишковість тут набуває зовсім іншої якості, переходячи до розряду явищ художньо вмотивованих, доречних, почасти і необхідних (як показник загострення уваги на певній художній формі, яка виступає втіленням певної думки), іншими словами “тавтологія є акт мислення у зоні буття, у сфері метафізики”, “споглядання, транс, статичність, спокій, самодостатність...” [Гачев 1991: 70].
Тавтологію зараховують до ознак народнопоетичної мови і розглядають “як стилістичний засіб для підсилення емоційності та виразності мови” [Єрмоленко 2001: 181].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Стилістичні функції тавтології в українських народних думах

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок