Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> реферат на тему: Проблеми історії фонетичних систем східнослов’янських мов у мовознавстві 70-х рр. XIX ст. – 30-х рр. XX ст.

Проблеми історії фонетичних систем східнослов’янських мов у мовознавстві 70-х рр. XIX ст. – 30-х рр. XX ст. / сторінка 3

Назва:
Проблеми історії фонетичних систем східнослов’янських мов у мовознавстві 70-х рр. XIX ст. – 30-х рр. XX ст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,59 KB
Завантажень:
201
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
О.Потебні, як “Заметки о малорусском наречии” (Воронеж, 1871), “К истории звуков русского языка”(Воронеж, 1876), “Из записок по русской грамматике” (Харків, 1874), в яких, на його думку, описано не одне явище історичної фонетики, С.П.Бевзенко вважає, що цілісного нарису української історичної фонетики в О.О.Потебні все ж так і не вийшло. Проте С.П.Бевзенко гадає, що “Очерк звуковой истории малорусского наречия” (Киев, 1876) П.Г.Житецького, зокрема друга частина, присвячена розгляду явищ історії українського вокалізму і третя частина, де розглядаються основні явища консонантизму, є першою вдалою спробою цільного огляду історичної фонетики української мови [1, 170]. Відчутно просунули вперед вивчення історичної фонетики східнослов’янських мов, вважає С.П.Бевзенко, праці О.О.Шахматова “Очерк древнейшего периода истории русского языка” (Пг., 1915) і “Краткий очерк истории малорусского (украинского) языка”(Пг., 1916), а також праця К.П.Михальчука “К вопросу об отвердении слогов в малорусском языке”, 1893. Ці праці багаті на матеріали порівняльно-історичного характеру й нові ідеї щодо проблеми становлення фонетичних систем східнослов’янських мов та системного характеру фонетичних змін.
В.К.Журавльов відзначає, що положення про продуктивність системно-функціонального підходу до мовних явищ, принципи цього підходу було розроблено представниками “формальної” Московської лінгвістичної школи [4, 10].
Як зауважено у працях з лінгвістичної історіографії В.В.Колесова, системний підхід О.О.Шахматова до історико-фонетичних явищ відбився, зокрема, на вивченні таких фрагментів системи, як ф у зв’язку з к, друге повноголосся в загальних межах змін, інтерпретованих як перше та третє повноголосся, редуковані у зв’язку з просодичними змінами в спільноруській мові, різни типи акання [5, 55]. Найбільш повно системний підхід до реконструкції фонетичних явищ минулого було реалізовано в глобальній шахматовській концепції взаємодії вокалізму і консонантизму в історії слов’янських, насамперед східнослов’янських, мов. Шахматовське твердження про взаємодію вокалізму і консонантизму в історії слов’янських мов стало подальшим розвитком тези П.Г.Житецького про зв’язок вокалізму і консонантизму.
У працях з лінгвістичної історіографії В.А.Глущенко відзначено що, системне розуміння мовних явищ з достатньою повнотою відбилося насамперед у студіях з історичної фонетики східнослов’янських мов О.О.Потебні, П.Г.Житецького та О.О.Шахматова.
На широкому матеріалі східнослов’янських мов О.О.Потебня реалізує ідею взаємозв’язку архетипів і фонетичних законів. Він реконструює не окремі фонетичні закони, а систему законів із спільним механізмом зміни. Беручи за відправну точку для спостереження окремий конретний факт мови, він не обмежується ним, а включає його в широке коло подібних фактів, що дозволяє вченому відтворювати історію того або іншого явища як прояв загальномовної тенденції, у частковому бачити загальне. Це стосується, зокрема, концепції “кількісних змін приголосних”. Ця концепція установлювала взаємозв’язок між ознаками сили-слабкості, глухості-дзвінкості, проривності-фрикативності, м’якості-твердості. О.О.Потебня писав, що “кількістю приголосної називається ступінь сили дихання, необхідний для вимови цієї приголосної. Дихання з більшою силою спрямовується до органів, коли вимовляємо к,т,п, ніж тоді, коли вимовляємо г,д,б, і з більшою силою в цьому останньому випадку, ніж тоді, коли вимоляємо spirantes (j, в, с, х, h та ін.), язикові р, л і носові н, м. Тому зміну приголосних беззвучних або одночасних у напрямі до звучних або довгих, які непомітно зливаються з голосними ( h з а, j з і, в з у )” [7, 68-69]. Отже, на думку О.О.Потебні, глухі і дзвінки, проривні і фрикативні приголосні фонетично розрізняються також за силою-слабкістю. Ступені сили приголосних у порядку зменшення можна представити так: глухі проривні – дзвінки проривні – фрикативні та р, л, м, н. Останні на цій шкалі – голосні: це найбільш слабкі звуки, при цьому між приголосними і голосними немає чітких меж.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат на тему: Проблеми історії фонетичних систем східнослов’янських мов у мовознавстві 70-х рр. XIX ст. – 30-х рр. XX ст.

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок