Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Є.Маланюк як представник емігрантської літератури (специфіка українсько-польського дискурсу)

Є.Маланюк як представник емігрантської літератури (специфіка українсько-польського дискурсу)

Назва:
Є.Маланюк як представник емігрантської літератури (специфіка українсько-польського дискурсу)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,28 KB
Завантажень:
244
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Є.Маланюк як представник емігрантської літератури (специфіка українсько-польського дискурсу)


Українсько-польські культурні взаємини, їх синхронізація з історією всесвітньої літератури – складний діалектичний процес. На нашу думку, специфіку українсько-польського дискурсу визначають три істотні моменти: 1) поезія Є.Маланюка як модель міжкультурної комунікації; 2) генетично-контактні зв’язки і національні міфи (сарматизм, скіфство, „еллінський комплекс”); 3) типологічні сходження і форми міжлітературної рецепції (Варшавський текст). Це ми і спробуємо накреслити в зазначеній статті.
Відчуження в польсько-українських взаєминах розпочалося опублікуванням у 1897 р. у віденській газеті “Die Zeit” Іваном Франком статті про А.Міцкевича (“Поет зради”), яку критики назвали “антипольською”. Франко знайшов у творчості Міцкевича мотив зради як морально-виправдане явище. Навколо українського питання у Польщі передвоєнного десятиліття точилася гостра політична боротьба. 24 квітня 1920 р. військова конвенція між УНР і Польщею визнала армії обох держав союзниками в боротьбі проти експансії більшовицької Росії на захід. Тим часом знесилені війною супротивники – Польща і радянська Росія – вступили на шлях мирних переговорів, що тривали з перервами від початку вересня 1920 р. до березня 1921 р. Польські та радянські повпреди 11 жовтня 1920 р. уклали перемир’я, а 18 березня 1921 р. у Ризі між Польщею та РСФСР з УРСР був підписаний мирний договір, згідно з яким західноукраїнські і західнобілоруські землі відійшли до відновленої ІІ Речі Посполитої.
Таким чином, унаслідок закінчення Радянсько-польської війни і встановлення миру між Польщею і Росією нещодавня угода глави українського уряду Симона Петлюри з маршалом Польщі Юзефом Пілсудським обернулася поразкою Української армії та її обеззброєнням 21 листопада 1920 року. Лозунг Ю.Пілсудського “Без незалежної України нема незалежної Польщі” залишився тільки лозунгом, а насправді існувала незалежна Польща (1918-1939) та розгромлена Україна, вкотре розп’ята у своїй спробі отримати незалежність.
Після Подій Першої світової війни та поразки у визвольній кампанії армії Української народної республіки її уряд, військові, багато політичних і культурних діячів емігрували до Праги, Варшави, Відня, Берліна та Парижа. Чимало українців з Наддніпрянщини перебували в Чехо-Словаччині, Польщі, Румунії, Югославії, Болгарії, Італії, Бельгії. Занепад української держави став причиною першої масової політичної еміграції (від 1919 р.) українців на територію ІІ Речі Посполитої. Військові армії Симона Петлюри знайшли притулок у таборах інтернованих у Вадовицях, Пйотркові, Олександрові-Куявському, Ланцуті, Стшалкові, Пікуличі (біля Перемишля), Каліші, Шипйорні, Радомі, Рембертові, Тарнові. Серед них був і колишній сотник армії УНР Євген Маланюк.
Знайомство українського митця з Польщею розпочалося з Кракова, куди 24 листопада 1920 р. етапували інтернованих. Наступним містом була Варшава – Віденський вокзал, з якого рештка вчорашніх бійців за незалежність відправлялась до таборів Польщі. Це була перша зустріч Маланюка з Варшавою, куди впродовж трирічного перебування в таборових республіках Стшелкові, Пйотркові Трибунальському, Ланцуті, Шипйорно, Каліші поет буде мати нагоду зрідка навідуватись.
Саме у таборах відбувається становлення Маланюка як письменника. Дослідник М.Ільницький зауважує, що „втрата Україною державності породила в поета прагнення творити державність духовну як передумову держави політичної” [3, 38]. Тому Маланюк обирає знаряддям боротьби за незалежну Вітчизну замість стилету стилос, ставши в центрі таборового літературного та культурно-освітнього життя: виступає з рефератами („Про Сковороду”, „Російський месіянізм”), робить переклади (В.Ерна „Життя й особа Григорія Сковороди” з російської на українську мову), друкується під псевдонімом Військовий на сторінках „Українського сурмача” (Шипйорно-Каліш), „Нашої зорі” (Стрілково-Ланцут).
Перебуваючи у Пйотркуві Трибунальському (повітове містечко Лодзького воєводства), Маланюк у 1921 році редагує літературний часопис „Всім”, що видавався культурно-освітнім гуртком офіцерів при штабі Армії УНР і вміщував поезії, повісті, оповідання, пісні, сатири, а також науково-публіцистичні статті про літературне військово-політичне життя, щоденники та спогади учасників українських визвольних змагань.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Є.Маланюк як представник емігрантської літератури (специфіка українсько-польського дискурсу)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок