Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Структура словотвірних парадигм іменників на позначення внутрішніх органів людини

Структура словотвірних парадигм іменників на позначення внутрішніх органів людини

Назва:
Структура словотвірних парадигм іменників на позначення внутрішніх органів людини
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,05 KB
Завантажень:
263
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Структура словотвірних парадигм іменників на позначення внутрішніх органів людини


Проблема словотворчих можливостей слова є однією із найважливіших в теорії словотворення. На сьогоднішній день є актуальними дослідження дериваційного потенціалу лексико-семантичних груп слів різних частин мови, про що свідчать праці, які присвячені цьому питанню. Зокрема, Н.Юсупова [18], З.Резанова [13], Л.Денисюк [7], І.Пугачов [12], Н.Давидова [5] та ін. досліджували словотвірну спроможність різних структурно-семантичних груп іменників в російському мовознавстві.
Дослідники наголошують на тому, що “для повного опису словотвірної системи мови необхідно виявити класи слів, які мають одну і ту ж типову парадигму. Це дозволить встановити, які ознаки є релевантними для визначення дериваційних валентностей слова, і дасть можливість розподілити весь словниковий склад мови за його словотвірним потенціалом” [Земская 1975].
Комплексною одиницею словотвору, яка дає змогу вивчити словотвірний потенціал різних класів твірних слів, є СП, яку більшість дериватологів розглядає як сукупність похідних, що мотивуються тим самим твірним і перебувають на одному ступені похідності.
В українській мові напрацювань такого типу небагато. Словотвірні парадигми іменників на позначення певних тематичних груп досліджували О.Микитин [11], О.Скварок [14;15], Р.Бачкур [1].
Словотвірний потенціал іменників залежить від певних чинників. Найбільш загальні тенденції, які є спільними для словотвору різних класів слів, сформулювала О. Земська: “Спостерігаються такі загальні закономірності в будові словотвірних парадигм різних частин мови: 1) у слів, які вживаються часто, словотвірні парадигми багатші, ніж у слів рідковживаних; 2) у слів нейтральних словотвірні парадигми ширші, ніж у слів стилістично забарвлених; 3) у слів, що мають вільну сполучуваність, словотвірні парадигми ширші, ніж у слів, що мають обмежену сполучуваність; 4) у слів, які стосуються цілеспрямованої діяльності людини, сфер, важливих для життя людини, словотвірні парадигми ширші, ніж у слів, що називають явища іншого ґатунку” [Земская 1982 : 16].
Але чинники, що впливають на словотворчу спроможність різних класів твірних слів, не обмежуються вказаними. Ґрунтовніша характеристика твірних та похідних вказаної семантики дасть змогу повніше виявити ці чинники.
Тематична група “частини тіла”, що традиційно виділяється в лексико-граматичному розряді іменників, до цього часу не була предметом спеціальних досліджень в українському мовознавстві на предмет їхньої словотвірної спроможності, тому й заслуговує на увагу.
Усі слова, які належать до лексико-тематичної групи “частини тіла”, можна поділити за такою характерною ознакою, як “обов’язковість – необов’язковість” [Юсупова 1980 : 14]. Слова, які називають необов’язкові частини тіла (вуса, борода) і слова, які називають обов’язкові частини (рука, нога, серце, вухо, губи, ніс) розрізняються дериваційними можливостями. Суспільною практикою доведено, що частини тіла із ознакою “обов’язковість” забезпечують людині повноцінне життя (пор. фразеологізми накласти головою, молоти язиком, колоти очі, муляти на серці, тримати під п’ятою), це й спричиняє високу продуктивність дериватів, які позначають обов’язкові частини тіла.
Предметом нашого дослідження стала дериваційна спроможність іменників на позначення частин тіла, зокрема на позначення внутрішніх органів. Під внутрішніми органами ми розуміємо складові частини тваринного, рослинного та людського організму, які мають певну будову і виконують одну або кілька певних функцій.
Предметом аналізу стали СП 21 твірного на позначення внутрішніх органів людини, які важливі для життя кожного: серце, нирка, селезінка, легені, кишка, шлунок, міхур, пузир, пухир, перикард, сечовий міхур, печінка, простата, матка, панкреас, яєчник. Крім цих слів, словник подає діалектні трунок, утрунок, ковблик (ковбик), слизень, коса. В окрему групу виділяють деривати-синоніми із загальною семантикою: печінки, нутрощі, середина, тельбухи, потрух(потрох), бебехи, бельбахи (бельбухи), нутро, бабешки, подріб, почки.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Структура словотвірних парадигм іменників на позначення внутрішніх органів людини

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок