Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> реферат: Символіка лісу та її роль в розкритті проблеми влади землі над людиною (за повістю Ольги Кобилянської «Земля»)

Символіка лісу та її роль в розкритті проблеми влади землі над людиною (за повістю Ольги Кобилянської «Земля») / сторінка 2

Назва:
Символіка лісу та її роль в розкритті проблеми влади землі над людиною (за повістю Ольги Кобилянської «Земля»)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,92 KB
Завантажень:
203
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.5

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 

Паралель з біблійною історією про братовбивство в повісті очевидна. Маємо «Авеля», що сумлінно виконує Боже приречення: «В поті лиця твого будеш їсти хліб твій» і годується плодами земними — тим, що виростив на землі своїми руками.
Маємо «Каїна», що на жертовник Богові може покласти хіба що наслідки своїх походів до лісу — забитих звірят.—
Але дозвольте — вигукнуть ті, хто добре знайомий із Святим Письмом. — В Біблії все навпаки: Каїн поле орав і приніс жертву плодами земними, а Авель — молодими тваринами із стад, які доглядав!
Все правильно, і можна лише радіти, що ми вже знаємо біблійні тексти. Ольга Кобилянська, очевидно, знала їх не гірше за нас, але праведником зробила саме землероба, а Каїну-братовбивці залишила промишляти звіриною. Мабуть, і в цьому є якийсь свій сенс, до якого ми ще дійдемо.
Нас зараз цікавить проблема влади землі над людиною (теж тісно пов’язана з проблемою «каїнізму»), яка й призвела, на наш погляд, до вилучення твору із шкільної програми:
Чи, дійсно, земля має владу над людиною, і чи ця влада є, дійсно, згубною?
Матеріалу для розв’язання проблеми повість дає безліч. Ми ж зупинимось на аналізі лише одного елементу композиційної структури твору — на чітко простежуваній в повісті бінарній опозиції «земля — ліс» та на стосунках, в які вступають персонажі твору з цими компонентами довкілля.
Перш за все, зауважмо, що в повісті згадується кілька лісів. По-перше, великий, «майже безмежний великан», що «задумався над тихими полями». Про нього Кобилянська говорить: «Ліс панський. Власність приватна». Біля нього, наче «почувши за собою зеленого опікуна, попіднімались «хатки»» [1; 7], ця «приватна власність» в повісті виглядить досить мило, приваблює «ніжністю та білістю» [1; 7].
Зовсім самостійно існують ще кілька лісків, які «гордо глядять на збіжжя, що хвилює довкіл них». Звернімо увагу, що панський ліс — «приватна власність» — це в Кобилянської «зелений опікун сільських хаток», він виглядить ніжно, доброзичливо. Це «оприсвоєна» територія. Інші (належність їх не вказана) — на поля дивляться «гордо».
Цікавим, а можливо, й ключовим є зауваження письменниці, що «вузенькі, невидні людські стежки», які в’ються між пшеницею та кукурудзою, «ховаються незамітно в ті ліски»... [1; 8].
Найбільшим і найтаємничішим із них є «сусідній» ліс. Саме цей ліс і буде предметом нашого розгляду.
Не важко помітити, що на відміну від землі, яка функціонує у творі через думки, почуття, ставлення до неї людей, цей ліс — є самостійною, активно діючою особою твору.
Письменниця заставляє нас звернути увагу на те, що ця «дійова особа» втілює якусь чужу, ворожу людям силу. Чи не тому він і зветься «сусідським» — тобто чужим, неоприсвоєним? «Надвечір, — пише письменниця, — загубилась десь мряка і густий дощ спустився на землю. «Сусідній» лісок, що визвірювався неустанно на рівнину села своїми темними очима, закутався в миготливу темряву і ждав [1; 104]. (Тут і далі виділено автором статті).
Протягом усієї повісті, аж до трагічної загибелі Михайла й не менш трагічної моральної смерті Сави, ліс «чигає» на людей, «манить», «притягує» їх до себе, «слідкує» за ними й постійно «жде», «чекає», «вичікує» чогось.
Єдиний раз в усій повісті письменниця в описі лісу вживає дієслово, що означує світле почуття, та й в цьому випадку почуття це породжене недоброзичливістю, ворожістю: «Ліс чорнівся неприязно з темряви осінньої ночі і, закутуючись чимраз більше в густу темряву, мов радувався порожнечею спустілих піль» [1; 235].
В останню ніч перед трагедією, коли в Савиній душі вже все визріло, готове оформитись в дію, письменниця до вже звичного за попередніми описами лісу дієслова «ждав», додає уточнення: «ніби вже виговорив своє» [1; 210].
І лише після того, як непоправне сталося, як гріх братовбивство був доконаний, ліс перестає «ждати», «чигати»: «Ліс лежав замкнений у собі, вдоволений» [1; 215].
Отже — ліс! Ліс, а не земля, винен у злочині братовбивства! Це він, ліс, увесь час манив до себе людей (згадаймо Анну, яка панічно боялась його притягальної страшної сили.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат на тему: Символіка лісу та її роль в розкритті проблеми влади землі над людиною (за повістю Ольги Кобилянської «Земля»)

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок