Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> реферат на тему: Символіка лісу та її роль в розкритті проблеми влади землі над людиною (за повістю Ольги Кобилянської «Земля»)

Символіка лісу та її роль в розкритті проблеми влади землі над людиною (за повістю Ольги Кобилянської «Земля») / сторінка 3

Назва:
Символіка лісу та її роль в розкритті проблеми влади землі над людиною (за повістю Ольги Кобилянської «Земля»)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,92 KB
Завантажень:
203
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.5

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
..), доки не заманив Саву, не «виговорив» йому всього, що зробило злочин можливим, щоб, врешті, вдовольнитися своєю перемогою над людиною.
Якщо згадати про серйозний інтерес Ольги Кобилянської до новітніх (на той час) німецьких філософських течій і концепцій (Шопенгауер, Ніцше з їх волюнтаристською концепцією, Фройд з його теорією позасвідомого та боротьби життєносного (еротичного) й смертоносного (танатичного) начал в людській душі, то не важко здогадатися, що образ лісу в повісті якраз і є втіленням отого позасвідомого людського «ego», темних смертоносних інстинктів людської душі.
Те, що вчинки Сави часто (а то й здебільшого...) носять позасвідомий характер, ми бачимо впродовж усієї повісті: то він безцільно стріляє горобців біля бурдею, то безцільно блукає лісом, то вбиває на льоту пташину. Та й сама його патологічна любов до Рахіри є якимось цілком містичним, непідконтрольним свідомості почуттям.
Найяскравішим епізодом, що засвідчує панування в Савиній душі чогось позасвідомого, чому він сам не може знайти ні назви, ні пояснення, є епізод із вбивством зайця під час весняної оранки.
Побачивши живе створіння, хлопець в ту ж мить хапає камінь і точним ударом вбиває звірятко. На батькове питання «Пощо ти вбив зайця?» він, відкинувши геть далеко убиту тварину, відповідає втомлено: «Бо так!...», й дійсно не знає, — говорить авторка повісті, — якесь «щось» підказало йому те зробити [1; 159].
Отже, наявність в Савиній душі отого підсвідомого «щось» — не наша вигадка. Це факт, засвідчений самою письменницею. Недарма ж і улюблений колір Сави — чорний — колір темних сил, колір містики. Волею письменниці, навіть Івоніка з його «дитячою душею», неспроможною збагнути «ту необмежену тайну», наближається (чи наближає нас) до філософської, а не реалістично-побутової суті проблеми: «Кров страшна, в яку вступив Сава... — міркує він, — але те, що затягнуло його в ту кров, чи не було воно в тисячу разів страшніше? Що се було? Звідки походило?» [1; 269].
Нашу, таку спокусливу спробу знайти відповідь на ці питання в соціально-побутовому просторі, письменниця тут же спростовує, додаючи: «Він чув силу якоїсь незнанної могутності... Відчував насліпо, неясно існування ще якогось іншого світу, крім того, що його знав».
Саме оте «щось» темне, жорстоке, що існує в тому «іншому», позасвідомому світі, антилюдське в своїй суті, й уособлене в образі «сусіднього» лісу, що так чекає своєї перемоги над людиною й вдовольняється лише тоді, коли злочин скоєно, коли антилюдське в людині перемогло.
Не дарма ж і Рахіра, що постійно підживлює оте неусвідомлене «щось» у Саві, живе не деінде, а якраз біля самого «сусіднього» лісу.
Чи має владу «сусідній» ліс — тобто оте неусвідомлене «щось» — над іншими персонажами твору, і що, на думку письменниці, допомагає іншим протистояти цій темній неусвідомленій силі?
Щоб відповісти на це питання, слід прослідкувати, в які стосунки вступає ліс із кожним з персонажів, і як екстраполюють ці стосунки на взаємовідносини кожного персонажа із землею.
Івоніка Федорчук — самозречений слуга землі, що в жертву їй приносить усі думки й чуття, що прирік себе на довічний зв’язок з нею й поза нею не бачить жодного сенсу свого існування. Праця на землі (коло землі, кажуть селяни) — це і найвищий обов’язок для Івоніки, й найбільша втіха. Цікаво, що саме над Івонікою ліс має найменшу владу. В повісті маємо лише один епізод, коли Івоніка взагалі зауважує присутність «сусіднього» лісу. Але епізод цей дуже показовий.
Стривожений сном про Михайла, Івоніка виходить з бурдею, і «витріщений на поля», вижидаючий погляд лісу підсилює в ньому відчуття жаху, породженого сном про сина. [1; 109]. Отже ліс «заіснував» для Івоніки лише в зв’язку з перебуванням Михайла у війську. Але саме ця причина породжує у завжди покірного, доброго ґазди й зовсім незвичний для нього стан душі: «Вce знялось в його душі до пімсти. Його дитину, над якою дрижав, тіло і кров, суть життя його, над ним так збиткуватися? Хто мав право до того?.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат на тему: Символіка лісу та її роль в розкритті проблеми влади землі над людиною (за повістю Ольги Кобилянської «Земля»)

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок