Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Експресіонізм у творчості Івана Франка

Експресіонізм у творчості Івана Франка

Назва:
Експресіонізм у творчості Івана Франка
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,11 KB
Завантажень:
477
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат на тему:
Експресіонізм у творчості Івана Франка


Останнім часом популярною стала дискусія на тему “Чи був Франко Каменярем?”
У радянські часи це питання звучало як риторичне. Звичайно, був! Парадигма франкового “каменярства” включає свідомість, раціоналізм, наукову основу, опору на факт, соціальну заангажованість, домінанту” змісту тощо. Обмеженість цієї тези – в її категоричності. Більшовицький лозунг – “Хто не з нами, той проти нас” – у сфері літератури проектувався в боротьбу з так званим “непролетарським”, “реакційним” або “буржуазним” мистецтвом; а щодо творчості Івана Франка – в намагання звести художній метод письменника до рамок всепоглинаючого правовірного реалізму. Причиною такого літературознавчого екстремізму, на наш погляд, є той парадокс, що проповідники марксистсько-ленінської ідеології були погано обізнані з діалектичним матеріалізмом. Вони, скажімо, морщилися від того, що Гегель був діалектиком тільки в методі, а в системі залишався метафізиком, тоді як самі й у системі, й у методі опиралися на метафізику і схоластику. З трьох основних законів діалектики для ідеологічної основи брався лише закон “заперечення заперечення”. Із закону “про єдність і боротьбу протилежностей” в пошані була тільки та частина, що стосувалася “боротьби”, а закон про “перехід кількісних змін у якісні” й зовсім ігнорувався.
На жаль, інерцію цього явища ми ще спостерігаємо в умовах посттоталітарної дійсності. Під прапором боротьби з більшовизмом в літературознавстві постає його “антитеза” –” більшовизм навиворіт”. І знову питання “Чи був Франко Каменярем?” звучить риторично. Звичайно, ні! Письменник лукавив, коли писав, що не вважає себе автором “майстерверків”! Насправді найбільше значення його творчість мала для розвитку українського літературного процесу саме через її причетність до витонченого, аристократичного модерну! Парадигма цієї “антитези” – підсвідомість, ірраціоналізм, емоційність, ідеалізм, суб’єктивізм, романтизм, переважання у творах уяви та фантазії, підкреслений індивідуалізм, культ форми.
І “теза”, й “антитеза” є історично зумовленими й історично виправ-даними. Але, мабуть, прийшов час розбирати ідеологічні барикади. В умовах нашої теперішньої так би мовити посттоталітарної дійсності пора згадати, що складником гегелівської тріади є ще й “синтез”.
На наш погляд, еволюція естетичної свідомості Франка відбувалася не тільки за законом “заперечення заперечення”, а й за законами “переходу кількісних змін у якісні(літературно – критична спадщина письменника зафіксувала його зацікавленість здобутками різних, часом протилежних за своїми ідейно – естетичними настановами, літературних напрямків і спроби теоретично обґрунтувати необхідність їхнього синтезу на якісно вищому рівні); а також єдності й боротьби протилежностей (властиво, не тільки боротьби, а й єдності). Ми не можемо назвати творчий метод Франка ні однозначно реалістичним, ні романтичним, ні натуралістичним, ні модерністським, оскільки головною його рисою є синтезуюча здатність. Письменника не можна вважати адептом якогось одного літературного напрямку вже хоча б тому, що абсолютно “чисті” літературні напрями знає лише теорія, реально ж вони завжди існують у взаємозв’язках і взаємодії, про що свідчить творчість кожного видатного художника, яка завжди тою чи іншою мірою їх синтезує” [6, с. 163].
Саме синтезуюча здатність, на нашу, думку дозволила Франкові – “цілому чоловікові” – поєднувати в одній особі Каменяра й автора “майстерверків”. Завдяки синтезуючій здатності письменник зумів творчо застосувати як на рівні теоретичного осмислення, так і втілення в художній практиці не тільки елементи загальновідомих і популярних на той час романтизму, реалізму, натуралізму, імпресіонізму, але й напрямів, які за життя Франка тільки формувалися. До останніх зокрема належали експресіонізм і навіть сюрреалізм. Звичайно, зв’язок Франка із кожним зазначеним напрямом заслуговує окремого дослідження, але на разі ми обмежимося тільки виокремленням елементів поетики експресіонізму з творчості письменника.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Експресіонізм у творчості Івана Франка

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок