Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Рецепція французького сюрреалізму в українській літературі 1920-1930-Х років

Рецепція французького сюрреалізму в українській літературі 1920-1930-Х років

Назва:
Рецепція французького сюрреалізму в українській літературі 1920-1930-Х років
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,81 KB
Завантажень:
348
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Рецепція французького сюрреалізму в українській літературі 1920-1930-Х років


Сьогодні про сюрреалізм можна говорити як про конкретно-історичний художній напрям і як про особливий тип дискурсу чи самостійну філософію. Історія сюрреалістського руху починається 1922 р., коли один з дадаїстів Андре Бретон ініціює створення “Конгресу захисту й визначення перспектив Нового духу”. Відмова Трістана Тцара брати участь у цій акції символізувала кінець дадаїстського експерименту в літературі. Перший маніфест сюрреалізму був опублікований 1924 р., але вже в дадаїстських журналах друкувалися тексти, які згодом були оголошені сюрреалістськими.
Серединою 1920 – початком 1930-х рр. датовано перші спроби ознайомити українського читача з новим явищем у світовій літературі. Ці поодинокі статті в пресі навряд чи можна назвати розвідками з історії ще молодого літературного руху або дослідженнями поетики сюрреалізму. Сюрреалізм був прямим нащадком Дада: він успадкував його нігілістичний пафос, але запропонував позитивну програму нового, надреального мистецтва. Дадаїзм був так само непопулярний в українському літературознавстві, і тільки Трістан Тцара міг би похвалитися публікацією в одному з численних футуристських альманахів “Семафор у майбутнє” (1922). Незважаючи на це, сюрреалізм був представлений українському читачеві саме як безпосереднє продовження дадаїзму, як один з останніх етапів розвитку літератури, породженої Першою світовою війною.
Одна з перших оцінок сюрреалізму як літературної групи чи школи належить в українській критиці А. Лейтесу, авторові скромної замітки “Сюрреалізм” в газеті “Культура і побут” за 30 січня 1926 р. [див.: 4, с. ]. Критик подає дещо спотворений портрет сюрреалістів, явно утрируючи їхні симпатії до комунізму й російського пролетаріату. А. Лейтес ґрунтує свої твердження на маніфесті “Революція передусім і завжди!” (1925), не вказуючи його назви, але зазначаючи видання і точну дату появи (газета “Humanitй” від 8 листопада 1925 р.). Ініціатором маніфесту виступила група Clartй; це був перший крок до зближення сюрреалістів з Французькою комуністичною партією, яке, зрештою, і призвело до внутрішнього розколу руху. Очевидно, що саме цей маніфест спровокував статтю А. Лейтеса: між появою цих двох публікацій минуло ледве три місяці, хоча група сюрреалістів голосно заявила про себе вже кілька років тому. Саме ідеологічний момент визначив основні оцінки в замітці українського критика.
Маніфест у газеті “Humanitй” А. Лейтес вважає першим серйозним і осмисленим учинком сюрреалістів: “Тут немає наплювательського анархізму, кафешантанного нігілізму і специфічного богемського трюкізму, що характерні для крайнього лівого флангу французьких поетичних угруповань. Сюрреалізм… категорично стає проти індивідуалізму і цілком переходить на ґрунт економічного матеріалізму. (…) Свою сюрреалістську літературно-інтелектуальну революцію… сюрреалісти не мислять поза проблемою пролетарської революції і свою остаточну літературну перемогу вони зв’язують з майбутньою пролетарською диктатурою у Франції” [4, с. ].
Однак критик більше уваги приділяє дадаїзму, ніж власне сюрреалізму, щоб на тлі нігілістичного й неприйнятного для нього Дада відтінити позитивний сенс сюрреалістської програми. На його думку, дадаїзм був породженням “післявоєнної втоми і розслаблености” і водночас “кульмінаційною точкою інтелігентського літераторського наплювательства”. Дадаїсти мали на меті “епатувати буржуа”, але методи їх були одноманітними, а сам епатаж – безпринципним. У художніх спробах дадаїстів і сюрреалістів автор знаходить тільки один спільний момент – естетичний нігілізм. Згадані ним “Філіп Супо, Жорж Десень і разом з ними Луї Арагон… відкидають “логічний нігілізм” і шукають для себе твердих, солідних теоретичних міркувань” [4, с. ]. Критик відзначає схильність сюрреалістів до теоретично-філософської діяльності, але вважає це загальнолітературною модою останніх десятиліть. Він також цілком справедливо називає інтуїтивну філософію Анрі Бергсона найпопулярнішою в письменницьких колах, але одразу поступливо зазначає, що сюрреалізм натомість “пішов до матеріалізму”.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Рецепція французького сюрреалізму в українській літературі 1920-1930-Х років

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок