Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> До питання про жанрову специфіку української історичної повісті ХІХ – початку ХХ ст.

До питання про жанрову специфіку української історичної повісті ХІХ – початку ХХ ст.

Назва:
До питання про жанрову специфіку української історичної повісті ХІХ – початку ХХ ст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,86 KB
Завантажень:
340
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
До питання про жанрову специфіку української історичної повісті ХІХ – початку ХХ ст.


У формуванні й розвитку історичної самосвідомості історичній белетристиці належить важлива роль. Слушними видаються судження про те, що, будучи придатною тій публіці, яка не звикла до суворості наукових праць і ще менше до наївної та енігматичної мови першоджерел, вона дає не перелік “сухих” фактів, не послідовність вирваних у минулого відомостей про події та постаті, а піднімає завісу, за якою видно сукупність життя певного часу, уводить до кола живих людей тієї чи іншої епохи. Без сумніву, дуже часто “історичною” вона буває тільки за назвою. “Її герої так само нагадують своїх прототипів, як маскарадний лицар нагадує справжнього. Але в руках письменника талановитого й добросовісного, який вивчив минуле науковим шляхом і осягнув його поетичним проникненням, історична повість може стати великою силою” [3, c. ].
Теоретико-методологічною базою нашого дослідження жанру історичної повісті є праці В. Акимова, Р. Гром’яка, А. Гуляка, Г. Поспєлова, А. Ткаченка. Літературознавці подають змістовне обґрунтування жанрово-теоретичних критеріїв класифікації епічних творів великого та середнього обсягу, проте чітке визначення місця серед них історичної повісті передбачає введення до аналізу додаткових чинників її жанрової єдності.
Розгляд жанрової специфіки історичної повісті ХІХ – початку ХХ ст. потребує, на нашу думку, деяких попередніх зауважень щодо визначення сукупності її змістотвірних критеріїв.
Незважаючи на відміни в конкретному розумінні терміна “жанр”, його здебільшого трактують як повторювану в багатьох творах протягом історії розвитку літератури сюжетно-фабульну, архітектонічну, образотворчу, стилістичну єдність композиційної структури, зумовлену своєрідністю способів моделювання уявного світу і ставлення до них митця, позиції носія викладу та інших визначальних формозмістових рис.
Літературознавчий термін “жанр” виник у Франції в XVI ст. на позначення поетичних роду й виду, окреслених ще в поетиці Аристотеля. Жанр можна визначити і як тип літературного твору, який перебуває в постійному розвитку, змінах, удосконаленнях, оновленні. Як структурний тип твору він інтегрує в собі родові та видові якості, тематичні, пафосні, композиційні, образні, стильові ознаки. На думку Г. Поспєлова, “епічна проза середнього обсягу може мати різний жанровий зміст” [8, ]. Тільки в ХХ ст. термін “повість” остаточно закріпився за творами середньої епічної форми. Місце повісті між оповіданням і романом визначається і широтою охоплення життя і ступенем докладності зображення його, і обсягом.
У повісті зображено багато подій, причому кожну з них подано в численних епізодах, описано досить докладно, з багатьма подробицями. Значне місце в повісті займають описи. Сюжет добре розвинутий, але (на противагу роману) розгалуженість його невелика: побічні сюжетні лінії або зовсім відсутні, або розроблені мало. Це зумовлює простоту і стрункість композиції. Уся дія найчастіше сконцентровується навколо певної соціальної групи людей, життя однієї родини або навіть одного персонажа “впродовж нетривалого часу” [4, c. ]. Французький літературознавець П. Декс зазначив: “У російській мові замість одного слова роман вживаються два терміни: роман і повість. Романом називають великий твір у прозі… на 600 сторінок і більше. Повість відповідає сучасним романам на 250-300 сторінок” [5, с. ].
Спробуємо застосувати цей традиційний критерій до розгляду історичної повісті ХІХ – початку ХХ ст.
Більшість творів початку ХІХ ст. має середній обсяг матеріалу, проте цей критерій в них моделюється неоднаковим вмістом белетристичного елементу, а, отже, з погляду обсягу, повістю тут можна назвати тільки “историческую быль” Є. Гребінки “Нежинский полковник Золотаренко” й повість О. Сомова “Вывеска”, жанрова специфіка яких викликає порівняно невелику кількість різночитань. Решта ж творів цього періоду визначені як белетризовані нариси (твори Г.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: До питання про жанрову специфіку української історичної повісті ХІХ – початку ХХ ст.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок