Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> “Популярність” автора, тексту, героя: кілька думок про діахронію уявлень від київської русі до сьогодення

“Популярність” автора, тексту, героя: кілька думок про діахронію уявлень від київської русі до сьогодення

Назва:
“Популярність” автора, тексту, героя: кілька думок про діахронію уявлень від київської русі до сьогодення
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,90 KB
Завантажень:
284
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
“Популярність” автора, тексту, героя: кілька думок про діахронію уявлень від київської русі до сьогодення


Ми невипадково “закайданили” слово “популярність” в заголовку обережним, таким, що дає простір для уточнень і поправок, пунктуаційним засобом. Загнала популярність до лапок сучасна постмодерна доба із нівелюючим, на нашу думку, поняттям “текст”, яке безпардонно оголює всякий художній твір від містичного, сакрального серпанку мистецької загадки, вбиває естетичну ієрархічність літератури привабливим на вигляд, але гірким на смак “демократизмом сприйняття”. Що ми маємо на увазі? Те явище масовізації, яке свого часу відбувалося під гаслом “мистецтво належить народові”, тепер відбувається без зайвих гасел, але з подібною сутністю. Критерії знижуються. Що воно тепер – “популярний” текст? Чи відповідник це якоїсь літературної вартості? Оскільки і Шекспір, і наслідувальне безбарвне фентезі вчорашнього школяра - це все “текст”, то одні й ті ж, виходить, закони його створення, однакова сутність. “Божа іскра”, “таїна слова” – все це, мовляв, архаїчний сантимент; творчість підмінюється заробітчанством, “розкруткою”, хижою спрагою невгамовно “піарити” себе і собі подібних кололітературними засобами популяризації. І за всім цим ерзац-існуванням ерзац-творчості губиться одвічно притаманне і необхідне літературі – вибачайте за старомодність, – вплив на уми і серця. На емоційно-інтелектуальну сферу, на душу - якщо йти за Біблією, чи за Арістотелем, чи за традиційними поетами (співцями!)…
Масовість літератури стає чи не виключним синонімом розважальності. А це не завжди добре. Визнаймо, шановні, що на масовій літературі навантаження часом важливіше, ніж на елітарно-вишуканій. Адже література масова для багатьох стає візитною карткою взагалі всякого письменства. Професори й доценти філології ще розберуться, що є естетично вартісним. Але чи багато людей, особливо молодих, зрозуміють: хорошою літературою вважається не те, що не нудно читати на пляжі, а те, що робить людину людиною?..
Свого часу Сергій Єфремов зазначав: історія літератури – це не історія книг. Це – історія ідей.
Важко з ним не погодитися. Оскільки в нашому сьогоденні взявся “писати літературу” чи не кожен третій, хто взагалі вміє писати, то всякі судження про “ідейність” та “висоту” літератури вважаються атавізмом. Доки ми так думаємо, доки ми слухняно відучуємося від будь-якої ідейності, нам і підсовують явно руйнівні псевдодуховні ідеї – такі, як виразно антихристиянський (та й антиісторичний) “Код…” Дена Брауна, чи сурогати ідей глибинних, онтологічних, але в інтерпретації редукованій, щоб не сказати кастрованій – як псевдофілософічність П.Коельо, який “відкриває” ті істини (викладаючи їх мовою ранньопідліткового віку), - які нормальна людина в Україні знає хоча б із творів Сковороди.
Відразу розкриємо наш висновок, не переймаючись вигадливістю композиції. Масовій літературі також, як і “серйозній”, необхідно йти в руслі універсальних ідей, актуальних для широких кіл суспільства.
Популярність же тепер помпується штучно: це не популярність ідей, а конкуренція фінансово-інформаційних можливостей.
І доходимо парадоксального відкриття: істинна, така, що виникає природньо, популярність існувала ще тоді, коли більшість населення… не вміла читати. Але ті, хто “знав грамоті,” десятки разів перечитували житія, патерики та “хожденія”, очевидно, що ділилися враженнями з іншими читачами (й не-читачами)… “Книжную сладость”, получаемую не только от мысли, но и от словес книжных, он (давньоруський читач. – О.Я.) считал “безгрешною радостью”, ее собирал, “аки пчела”, ею питался” – резонно відзначав О.Білецький ці особливості “насолоди книжкою” у давнину [1, 89].
Погодьтеся, що зараз знайомство з літературою популярною найчастіше стає “грішною радістю”, якимось каламутно-нездоровим задоволенням від смакування сексу, садизму, бруду… “Те, що на споді”, диктує голові і серцю, які значно вище “того” навіть у фізичному тілі.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: “Популярність” автора, тексту, героя: кілька думок про діахронію уявлень від київської русі до сьогодення

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок