Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Засоби вираження внутрішнього мовлення в художньому тексті в різносистемних мовах

Засоби вираження внутрішнього мовлення в художньому тексті в різносистемних мовах

Назва:
Засоби вираження внутрішнього мовлення в художньому тексті в різносистемних мовах
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,63 KB
Завантажень:
161
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Засоби вираження внутрішнього мовлення в художньому тексті в різносистемних мовах


Співвідношення мови та мовлення, зокрема в аспекті репрезентації внутрішнього мовлення (далі ВМ) у літературному тексті як результату творчої інтерпретації природної мови за допомогою художнього коду, є однією з найважливіших проблем загального мовознавства.
Виходячи з цього, що породження тексту автором (з його власними навичками інтроспекції особливостей перебігу процесів породження висловлювання) проходить через етап ВМ (за М.І.Жинкіним [2], О.Р.Лурією [3]), який є повністю інтеріоризованим, інакше кажучи, через стадію мовленнєвого мислення (перетворення авторської думки у слово, у мовлення героя в нашому випадку), то ВМ є аналогом художнього уявлення психічних процесів мислення героя, його естетичною дефініцією, про що було вказано автором у дисертаційній роботі [4].
Ф. де Сосюр у праці, викладеній його учнями “Курс загальної лінґвістики” у другому параграфі “Місце мови серед явищ мовної діяльності” мову розглядає як “готовий продукт, пасивно засвоєний індивідом; мова ніколи не передбачає попередньої рефлексії, а свідомо в ній здійснюється лише класифікаційна діяльність” [5, 26], а мовлення, навпаки, “являє собою індивідуальний акт волі й роздуму, де слід розрізняти: 1) комбінації, в яких мовець застосовує мовний код, аби висловити власну думку” [5, 26] (цей код М.І.Жинкін називає УПК [2], а Л.С.Виготський – внутрішнім промовлянням, тобто мовленням) [1]; “2) психофізичний механізм, який дозволяє йому унаявнити ці комбінації” [5, 26]. Тому ми вважаємо, що саме Сосюр вказав на мовний код (за нашою терміносистемою – ВМ) як на мовленнєву категорію та впершее протиставив мову та мовлення.
Проведене нами дослідження не вичерпує усіх питань співвідношення мови та мовлення. Так, поза увагою залишилось питання, пов’язане із специфікою засобів вираження ВМ у різносистемних мовах.
Актуальність представленої роботи полягає у необхідності продовження систематизованого дослідження проблем психолінгвістики, зокрема, вивчення особливостей процесу породження та сприйняття тексту та комплексного аналізу репрезентації ВМ як багатоаспектного явища в зіставленні в неспоріднених мовах.
Мета нашого дослідження полягає в характеристиці засобів вираження внутрішнього мовлення в художньому тексті.
Ми поставили такі завдання:
визначити функціональні, комунікативно-когнітивні та семантико-стилістичні параметри ВМ;
уточнити поняття ВМ відносно художнього тексту;
з’ясувати засоби його вираження в українських, російських, англійських літературних творах середини XIX – початку XX ст.;
вивчити функціональне значення ВМ у названих текстах.
Для вивчення зазначених засобів вираження ВМ використовувався метод структурно-функціонального аналізу зібраного матеріалу, а також такі загальнонаукові методи, як: типологічний та зіставний.
Нами було досліджено тексти А.П.Чехова, Л.М.Толстого, М.Горького, М.М.Гоголя, М.Г.Гаріна-Михайловського, Ф.М.Достоєвського, М.М.Коцюбинського, І.С.Нечуя-Левицького, П.Мирного. В.Ґолсуорсі, В.Вульф, Д.Джойса та ін.
Внутрішнє мовлення, яке характеризується особливою структурою і спрямованим характером, не може бути точно зафіксоване за допомогою коду природної мови. Його репрезентація в сучасній літературі є повністю умовною формою художнього уявлення психічних процесів мислення.
Внутрішнє мовлення, представлене з перспективи самого персонажа, є способом саморозкриття героя. Відкриваючи перед читачем внутрішній світ головної діючої особи, воно дає можливість зрозуміти механізм його зовнішніх дій.
Наявність у внутрішньому мовленні лінгвістичних, фізіологічних, комунікативно-когнітивних та психолінгвістичних характеристик дає підстави для визначення внутрішнього мовлення як багатоаспектної лінгвістичної категорії, яка представлена: 1) у психологічному аспекті – понятійною категорією; 2) у нейрофізіологічному – мовленнєвою категорією;
3) у лінгвістичному аспекті – конотативною категорією.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Засоби вираження внутрішнього мовлення в художньому тексті в різносистемних мовах

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок