Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Аналітичні найменування релігійних споруд в українській мові

Аналітичні найменування релігійних споруд в українській мові

Назва:
Аналітичні найменування релігійних споруд в українській мові
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,95 KB
Завантажень:
148
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Аналітичні найменування релігійних споруд в українській мові


У мовній картині світу, як відомо, з найдавніших часів вагоме місце посідають найменування, пов’язані з релігією, адже мова і релігія – це ті чинники, які суттєво впливають на формування народного менталітету і при цьому позначаються на формуванні як індивідуально-неповторних, так і деяких спільних з іншими народами групових рис.
Загальновизнано, що мова є одним із чинників формування духовності, невід’ємною складовою якої є релігія. Як зазначав ще В. фон Гумбольдт, „у кожній мові закладений самобутній світогляд. Як окремий звук постає між предметом і людиною, так і вся мова виступає між людиною і природою, яка впливає на неї зсередини й іззовні” [Гумбольдт 1984 : 80].
Питання відбиття в мові релігійно-міфологічної картини світу неможливо вирішити без вивчення зв’язків мови і релігії, а також релігійної лексики. Серед сучасних досліджень, які демонструють науковий підхід до цієї проблеми, виокремлюються роботи, в яких українська релігійна лексика розглядається як складова української термінологічної системи. Це передусім дисертаційні дослідження С.Біблої [Бібла 1998] і Н.Пуряєвої [Пуряєва 2001]. Як у лінгвістиці, так і в цілому в суспільстві посилився інтерес до проблеми запровадження рідної мови у сфері релігії, що відбивається в статтях архієп. І. Ісіченка, В.Німчука та ін.
Лексикологи ведуть роботу щодо встановлення обсягу як релігійної лексики в цілому, так і її складових – лексико-семантичних груп [ЛСГ]. У сучасних дослідженнях виділяють різну кількість (до 24) ЛСГ релігійної лексики. Однак майже всі лінгвісти одностайні в тому, що окрему групу утворюють ті слова та словосполучення, що називають приміщення для релігійних обрядів і богослужінь та їх частини (церква, кірха, костьол, вівтар, амвон та ін.).
Зазначимо, що майже в усіх мікрогрупах аналізованої ЛСГ наявні аналітичні назви. Зокрема серед найменувань православних релігійних споруд наявні такі, як дім божий, дім Бога, святий дім, Господній дім, дім віри, дім хліба.
Автори енциклопедичного словника “Христианство” зазначають, що найменування дім молитви “у священному Писанні присвоєно Єрусалимському храму (Мт. 21:23; Марк. 11:17; Лк. 19-46) і молитовним домам іудеїв (Діяння 16:13, 16). Звідси воно перенесене й на християнські храми” [Христианство ІІІ: 169].
Очевидно, що в давньоукраїнській мові, як і в давньоросійській та давньобілоруській, слово дім незалежно від дистрибутивного оточення, окрім іншого, позначало релігійну споруду. Зокрема, у словнику І.Срезневського воно полісемантичне і поряд із значеннями “житло, будівля”, “господарство”, “сім’я”, “рід” має дефініцію “храм, церква”: “Придоша (Половци) в манастырь Печерьскъйи… поидоша по келмъ… по семъ въжгоша домъ стъй Вдлчцъ нашеи Бц” [Срезневський І: 701]. Такі ж значення лексеми дім знаходимо у Словнику староукраїнської мови: “Я Семенъ сколковъ по повелънію господина цтя моего уписалъ есми въ домъ Пречистой Богоматери Печерскому монастыру родители наши” [ССУМ І: 317]. Як свідчить словник, у XVI – п.п. XVII ст. іменник домъ теж мав значення “храм, церква”: “Г(с)ди бл(с)ви и освти люб щи(х) блголпиє домоу твоє(г) и мсто вселєния славы твоєя. Павєль стый мовить жє нє є(ст) иншій домъ хоу є(д)но прав(д)ивыи члкъ в которо(м) снь бжій мєшка(єт)” [СУМ XVI – XVII ст.: 111]. Особливо ж часто значення “храм, церква” виражалося сполученням іменника дім з контактними ад’єктивами: дім Божий, дім Бога, дім віри, святий дім. Ці стійкі словосполучення (домъ божий, домъ бога, домъ вєры) фіксуються в писемних пам’ятниках XVI – XVII ст.: “яко немаль у весь свтъ соб и костелови Римскому зголдовали! яко домъ Божій всему свту выставили! Тамъ же заразъ и то выражаеть же не муры, не стны палацовъ, любъ костеловъ, але кождого чловка, во Христа врити хотящего и домъ вры на немъ закладати прагнучого” [СУМ XVI – XVII ст., там же]. Лише в Словнику української мови XVI – XVII ст. подане словосполучення домъ хлба – “про храм, церкву як нематеріальну, нетілесну духовну поживу”: “Ин? Виилєємъ, Домъ хлба Црковь хва: всхъ насъ гойнє оучити боудоучи готова, хлбо(м) который к нам з нба зышо(л) невымовны(м)” [СУМ XVI – XVII ст.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Аналітичні найменування релігійних споруд в українській мові

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок