Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Лінгвоцит (знищення) української мови

Лінгвоцит (знищення) української мови

Назва:
Лінгвоцит (знищення) української мови
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,22 KB
Завантажень:
363
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
РЕФЕРАТ
на тему:
“Лінгвоцит (знищення) української мови”


ПЛАН
Вступ
Екскурс сторінками українського лінгвоциту
Висновок
Використана література
Вступ
Українська мова відбиває багатовіковий досвід народу, проте історія її розвитку сповнена глибокого трагізму. Новий етап розвитку української літературної мови починається з часу виходу з друку «Енеїди» Котлярев-ського (1798 р.).
Нормальному розвиткові української літературної мо-ви довгий час перешкоджали утиски й заборони росій-ського царизму. Негативно позначилося на її розвитко-ві також роз'єднання українських земель між різними державами. Аж до Великої Жовтневої соціалістичної ре-волюції, наприклад, українська мова не мала навіть єди-ного правопису. Між орфографією, вживаною в східній і західній частині України, існували значні розбіжності. Та, незважаючи на всі перешкоди, українська мова жила в устах народу, в піснях і думах, оповіданнях і казках, передавалась від покоління до покоління.
З кінця XVIII і першої половини XIX століття загаль-нонародні норми нової української літературної мови по-чинають закріплятися в літературі, а саме: у творах І. П. Котляревського, Є. П. Гребінки, Л. І. Боровиков-ського та Г. Ф. Квітки-Основ'яненка. Т. Г. Шевченко підніс українську мову на рівень найрозвиненіших мов світу. У другій половині XIX і початку XX століття українська літературна мова збагачується й розвивається в творчості таких видатних прогресивних письменників, як Марко Вовчок, І. С. Нечуй-Левицький, Панас Мир-ний, І. К. Тобілевич, М. П. Старицький, І.Я.Франко, П.А.Грабовський, Леся Українка, М. М. Коцюбинський, В. С.Стефаник та ін., друга половина ХХ ст. - О.Вишня, П.Тичина, М.Рильський, Д.Павличко, Р.Іваничук, В.Стус.
1. Лінгвоцит української мови дорадянського періоду
Ставлення росіян до української мови не було однозначним. На жаль, не всі відомі вчені Росії визнавали нашу мову повноцінною національною мовою. Михайло Ломоносов називав українську мову діалектом; він, перебуваючи в Україні й навчаючись в Київській академії, ніяк не міг звикнути, що місцеві спудеї розмовляли мовою, відмінною від московської. Цариця Катерина повторювала слідом за Ломоносовим, що "малороссийское наречие" - це ні що інше, як "российское, на польский лад примененное". Тому й приклад цариці наслідували всі вчені Московії, як її сучасники, так і пізніші "ученые мужи" Росії.
Упереджено ставився до української мови і Микола Карамзін, називаючи її "варварским языком". Формуванню негативного ставлення до української мови сприяв також професор кафедри слов'янських мов Московського університету Михайло Каченовський, який поширював такі думки серед своїх студентів.
Не зміг об'єктивно оцінити української мови й літератури російський критик Віссаріон Бєлінський, який не бачив потреби в їхньому розвитку: "мы, москали, немного горды, а еще более того ленивы, чтобы принуждать себя к пониманию красот малороссийского наречия".
Микола Чернишевський спочатку не сприйняв творчості Тараса Шевченка, а його "Кобзар" оцінив лише після смерті великого поета.
Справді дружні стосунки склались у Тараса Шевченка з Олександром Герценом, хоча вони ніколи не зустрічалися. Герцен високо цінував творчість самобутнього українського поета, прихильно ставився до української культури, мови, історії. Він вмістив у "Колоколі" некролог на смерть Кобзаря, а також замітку, написану про нього українською мовою Агапієм Гончаренком, попросивши дуже уважно набрати цей текст і витримати точну коректуру.16
Російський уряд, керуючись великодержавними, шовіністичними принципами, протягом багатьох століть неухильно проводив політику русифікації українських земель, заборони української мови.
У 1784 p. Київській академії було приписано читати лекції "с соблюдением выговора, который наблюдается в Великороссии", а також дотримуватися російського правопису. Для тих викладачів, які будуть проводити навчання українською мовою, було передбачено звільнення з посади. Так поступово курс навчання в Київській Академії було повністю русифіковано.
Протягом століть подібних заборон та приписів видавалося десятки, та найганебнішим став "Валуєвський циркуляр" 1863 p.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Лінгвоцит (знищення) української мови

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок