Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Два міфологічні божества у поліських епіталамах: тур і красная пані

Два міфологічні божества у поліських епіталамах: тур і красная пані

Назва:
Два міфологічні божества у поліських епіталамах: тур і красная пані
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,47 KB
Завантажень:
10
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат на тему:
Два міфологічні божества у поліських епіталамах: тур і красная пані


"Ведемо тура з ложа" – інтригуючий початок поліської весільної пісні, що супроводжувала постільний обряд молодих. У стародавній Греції такі пісні називали епіталамами, у нас їх інколи іменують коморними, оскільки вони повязані з коморним ритуалом як одним з найважливіших етапів весілля, адже тільки акт дефлорації на шлюбному ложі свідчив про дійсність шлюбу. Цей акт вважався священним, в уяві язичників при ньому були присутні міфологічні боги. Коморний ритуал і супровідні пісні вивчені слабо. Давні фольклористи здебільшого замовчували все, що стосувалося до "ламання калини" (фольклорний синонім терміна "дефлорація") з надмірної соромязливості, ще більш пуристичною була цензура. У вивченні цього питання зробили дещо Хведір Вовк, Михайло Грушевський, до його студій закликали Іван Франко, Володимир Гнатюк. Українське весілля взагалі М. Грушевський трактував як "архів старожитностей", як фонограму "одшедших поколінь", надто ж містерія "комори" – це віконце у нашу праісторію. На брак матеріалів, які мають фалічний характер, скаржився Хведір Вовк: "На жаль, наша українська етнографія майже не має потрібних матеріалів для вивчення цієї частини весільних звичаїв, хоч якраз ця частина дуже важлива і вивчення її могло б кинути світло на найстародавніші та найцікавіші риси культу й звичаїв у примітивних словянських народів і дати пояснення фактам, що й досі зостаються для нас незрозумілими" [1, c. 302]. Керуючись переконанням, що у фольклористиці, як і в медичній науці, немає нічого сороміцького (як кажуть у народі, "слова з пісні не викинеш"), я й хочу тут на базі мого власного й студентського польового матеріалу дещо по-новому висвітлити дві згадані у заголовку цієї статті міфологічні постаті з пантеону язичницьких богів, що був багатшим від того, який "державною броною" прагнув забезпечити від забуття Володимир Великий.
Передусім хоч кількома штрихами слід окреслити село, де до наших днів збереглася пісня про тура як міфологічну істоту та про красную пані. Село зветься Тур, належить до Ратнівського району Волинської області. Без сумніву, це одно з найстаріших наших поліських поселень, про що свідчить і його назва, і назви озер з міфологічною аурою, між якими воно розташоване: Турське, Веліхове і Святе. Усі три гідроніми натякають на ті прадавні часи, коли наші предки вірили, що у водах рік та озер "богове мешкали". Священний трепет язичника вчувається у цих назвах, адже Тур був богом, у назві "Веліхове" корінь той же, що у слові "волхв" (отже, це озеро Чарівникове), а може, і Велес, бо ж у люстрації з 1512 р. воно записане як "Велехов". На території між цими трьома озерами знайдено три камяні сокири, а чи не вперше згадує озеро Тур "і село тієї ж назви" Длугош у XV ст. У 1499 р. Тур, за люстрацією 1500 р., спалили татари й усіх людей нібито забрали в полон, але вжечерез 2 роки тут є 40 дворищ (рекордна цифра для сіл того часу), і турани ходять до церкви й до "таберни" – коршми, виплативши данину й полюддя медом і хутром білок.
Михайло Грушевський не може не надивуватись, що у цій поліській закутині у XVI ст. люди живуть за законами і звичаями X віку – часів "Руської правди". Аж до кінця Другої світової війни Тур зберігав архаїчні давні традиції й до наших днів доніс багату й унікальну народну творчість. Саме тут мені вдалося натрапити на пісню про амазонок [2].
Справжній тур-звір водився тут довго й пив, за влучним висловом поета Віктора Лазарука, теплу воду з Тур-озера у той час, коли дуліб підстерігав його на водопої з луком. У Длугоша немає різниці між зубрами й турами, але він засвідчує, що в його часи лісовий бик заселював не лише Біловезьку пущу, а й пущі коло Любомля й Ратна. Тур – bos primigenius, дикий лісовий бик потужної статури, весь чорний, з круглим горбом на спині, з патлами чи кучерями поміж рогами, вже у ХІІ ст. належав до рідкісних звірів, і право полювати на нього застерігали собі лише королі та князі.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Два міфологічні божества у поліських епіталамах: тур і красная пані

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок