Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> реферат на тему: Перспективи вивчення дискурсології у вищій школі

Перспективи вивчення дискурсології у вищій школі / сторінка 3

Назва:
Перспективи вивчення дискурсології у вищій школі
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,22 KB
Завантажень:
336
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Безумовно, найістотнішою відмінністю дискурсу від тексту є визнання того, що дискурс – це складне комунікативне явище, яке вміщує в собі, крім традиційних лінгвістичних параметрів, властивих тексту, й соціальний контекст, який дає уявлення як про учасників комунікації та їхні характеристики, так і про процеси породження і сприйняття повідомлюваного [Караулов, Петров 1989; Ван Дейк 1989], тобто екстралінгвістичні параметри. Розглядаючи “текст” і “дискурс” як відмінні поняття, ці ж дослідники розуміють під текстом переважно абстрактну, формальну конструкцію, тоді як під дискурсом – різноманітні види її актуалізації, розглядувані з погляду ментальних процесів і в сукупності з екстралінгвістичними чинниками. Не випадково у визначенні Ю.С.Степанова йдеться про дискурс як про “можливий ментальний світ.., який існує передусім і головним чином у текстах, але таких, за якими постає особлива граматика, особливий лексикон, особливі правила слововживання і синтаксис, особлива семантика – насамкінець – особливий світ” [Степанов 1998: 677].
Отже, зіставивши визначення тексту і дискурсу, припускаємо, що дискурс є ширшим, порівняно з текстом, феноменом за рахунок властивих для нього екстралінгвістичних характеристик: знань про світ, думок, цілей і намірів мовця тощо. Відповідно, поняття “текст” і “дискурс” не є синонімічними. Звідси випливає, що доцільно використовувати обидва терміни, проте сам вибір одного з них як більш значущого для кола досліджуваних явищ зумовлений тим, який із них найточніше відображає сутність аналізованого дослідником поняття. Для цього необхідно лише мати уявлення про найбільш важливі характеристики дискурсу, що спільні для всіх мовленнєвих витворів, так і про специфічні. З-поміж ознак, характерних і для дискурсу, і для тексту, ми виділяємо: 1) зв’язність, 2) цілісність, 3) завершеність, 4) композиційна оформленість, 5) належність до певного типу. До специфічних параметрів дискурсу ми зарахували ті, що пов’язані з екстралінгвістичними властивостями акту спілкування і ситуації; а саме: 1) комунікативні наміри й комунікативні цілі мовця та слухача; 2) співвіднесеність дискурсу з конкретними учасниками акту комунікації, їх соціальним статусом, складом, їх рольовими стосунками; 3) умови спілкування (форма контакту, місце, час, різновид тощо); 4) сфера спілкування (офіційна, неофіційна, професійна, побутова і т.ін.).
Як бачимо, одним з найбільш суттєвих екстралінгвістичних параметрів, які визначають створення конкретного дискурсу, виступають комунікативна мета і комунікативні наміри, або інтенції, його автора. Комунікативна мета – це планований акт спілкування, який досягається шляхом здійснення низки відповідних комунікативних намірів. Комунікативний намір становить домовленнєву фазу комунікації; він зумовлює відбір мовних засобів, їх комбінування, впливає на вибір типу дискурсу і його форми, що повинні втілити завдання автора – інформувати адресата або спонукати його виконання предметно-практичної, інтелектуальної чи мовленнєвої дії.
Таким чином, розгляд притаманних дискурсу характеристик доводить, що сьогодні під час навчання, зокрема, усного спілкування, викладачеві неможливо обмежитись використанням лише поняття “текст”, оскільки воно не охоплює всіх властивостей мовленнєвого спілкування, які слід враховувати. На нашу думку, в теорії і практиці вивчення рідної мови часом краще послуговуватись терміном дискурс, особливо в тих випадках, коли, по-перше, виникає потреба дещо нейтралізувати уявлення про письмову форму мовленнєвого витвору, як це доволі нерідко характерно для тексту; по-друге, коли виникає потреба показати різницю між двома рівнями лінгвістичних структур: граматичним і дискурсивним; і, по-третє, якщо необхідно звернути увагу студентів на мінімальну одиницю спілкування, якою, згідно з відомою теорією Дж. Остіна та інших послідовників сучасної прагматики [Новое в зарубежной... 1986], є мовленнєвий акт, а не речення. Необхідність використовувати дискурси в навчальному процесі підготовки філолога спричинена й тим, що саме дискурс являє собою взірець мовленнєвої і немовленнєвої поведінки носіїв української мови, адже реальне спілкування відбувається в умовах певної ситуації, тобто на тлі конкретного ситуативного контексту.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Перспективи вивчення дискурсології у вищій школі

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок