Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Психологічний фактор у поетичному мовленні

Психологічний фактор у поетичному мовленні

Назва:
Психологічний фактор у поетичному мовленні
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,22 KB
Завантажень:
191
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Психологічний фактор у поетичному мовленні


Поетичне мовлення – це цілий світ, у якому єднаються думка, почуття, мова, реальність (об’єктивна чи уявна), музика і т. ін. У поетичному творі для читача, що шукає в ньому не тільки інформативність, а й саму поезію, важливим є не тільки слово і названий ним предмет чи явище, а й той глибинний зміст, що стоїть за цим словом, зміст, висловлений тим чи тим поетом. Так, у народній пісні про чайку, що “звила гніздечко при битій дорозі”, говориться не тільки про чайку: за словом чайка проступає й образ матері, за цим же словом проступає й Україна. Кожен читач може знайти для слова чайка в цьому тексті і свої індивідуальні асоціації.
Розуміння глибшого змісту слова залежить не тільки від автора, а й від читача і його мовного й художнього досвіду. Це положення важливе й для розуміння поетичного мовлення.
При характеристиці мови художніх творів часто використовують кліше типу “автор використовує” (або вживає, або послуговується) такими-то словами, формами чи конструкціями. При цьому процес поетичної творчості розглядається як логічне конструювання тексту, як це ми бачимо при написанні творів наукового або ділового тексту. Хоч у цих останніх теж можуть відбиватися індивідуально-психічні особливості мови, якщо текст не обмежений суворим регламентом. У поетичному ж тексті виявляється значною мірою спонтанний плин мови, який тільки на останньому етапі може бути заново відредагований автором. В. Соловйов писав (і, гадаємо, слушно), що твори, які є наслідком тільки логічного задуму, “можуть бути тільки підробкою під поезію; справжній же поет, якщо і схоче силувати свою музу, виявити над нею свою свободу волі й творчості – не може, і з таких спроб нічого не виходить”. Це положення, гадаємо, можна застосувати й щодо мови поетичного твору, взагалі, вона є наслідком не штучного “надумування” (хоч такі спроби часом і мають місце в окремих письменників), а глибинних процесів селекції мовного матеріалу, яка залежить від внутрішнього світу письменника, зумовленого не тільки культурно-історичними та соціальними факторами, а й психічними основами особистості.
Дослідники проблем підсвідомого (наприклад, Ж. Лакан, К. Морон, Р. Барт, Ж. Деррида та ін.) також підкреслюють залежність художника від надіндивідуальних механізмів культури, зокрема мови, що діють у сфері підсвідомого й зумовлюють структуру твору безвідносно до задуму й смислу.
Звичайно, зводити всі особливості поетичної творчості того чи іншого поета тільки до психічних факторів не можна, як не можна встановити однозначного, не ускладненого іншими чинниками, зв’язку між поетичним мовленням письменника і його психічним світом. Однак не варто і нехтувати цим питанням, оскільки воно, як показують дослідження останніх років, може дати цінні результати для осягнення різних проблем художньої творчості й психології.
Зв’язок мови поезії з психічними особливостями творця відзначався віддавна, в тому числі й у вітчизняній традиції. Так, професор і ректор Харківського університету І. Ризький у своїй праці з риторики писав: “Слово служить убранням мови, в якому видно стан душі поета” [виділення наше. – Л. Л.].
На підвищену емоційність мови поезії, що “різноманітниться, то замовкаючи, то широко розливаючись, при рвучкому хвилюванні й сум’ятті почуттів і пристрастей”, вказував і відомий поет, професор словесності А. Метлинський.
Залежність поезії від внутрішнього світу поета дослідники літератури відзначили вже в ХІХ ст. Так, В.С. Соловйов, характеризуючи поезію О. Пушкіна, писав: “Пушкін залишається поетом переважно більш безпримісним, – ніж усі інші, – виразником чистої поезії. Те, чим Байрон і Міцкевич були значнішими за нього, випливало не з сутності поезії як такої і не з поетичної сторони їх обдарування, а залежало від інших елементів їх душевної природи [виділення наше. – Л.Л.]. Байрон переважав Пушкіна напруженою силою свого самовідчуття і самоствердження; це був більш сконцентрований розум і більш могутній характер, що виражалося, звичайно, і в його поезії, посилюючи її переконуючу навіюючу дію, перетворюючи поета на “володаря дум”… У Пушкіна такого панівного центрального змісту особистості ніколи не було, а була просто жива відкрита, надзвичайно сприйнятлива і чула до всього душа – і більше нічого”.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Психологічний фактор у поетичному мовленні

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок