Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> реферат: Образ сонця в поезії Б.-І. Антонича і Т. Шевченка (взаємоперетікання християнських і язичницьких мотивів)

Загрузка...

Образ сонця в поезії Б.-І. Антонича і Т. Шевченка (взаємоперетікання християнських і язичницьких мотивів) / сторінка 2

Назва:
Образ сонця в поезії Б.-І. Антонича і Т. Шевченка (взаємоперетікання християнських і язичницьких мотивів)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
16,69 KB
Завантажень:
215
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Загрузка...
Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 

В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля [4; 250].
Хата тут символізує справжню Україну. Змалювання окремої країни, в якій діють власні закономірності, в образі хати, уявлення своєї душі хатою, в якій живе велика й стражденна Україна як вмістилище світлих патріотичних сил, — такі наскрізні мотиви поезії Т. Шевченка:
У моїй хатині, як в степу безкраїм,
Козацтво гуляє, байрак гомонить;
У моїй хатині синє море грає,
Могила сумує, тополя шумить;
Тихесенько Гриця дівчина співає, —
Я не одинокий, є з ким вік дожить [4; 64].
Витворюючи образ рідного краю в душі поета як свого дому, Б.-І. Антонич також указує на реалії української природи й культури («Елегія про перстень пісні»):
Я маю дім, при домі сад,
ліричні яблуні у ньому.
Мов свіже молоко — роса,
розваги — мед мені палкому.
Мов капелюх, квітчастий дах,
і дім мальований, мов скриня [6; 137].
Він вдало вплітає біблійне поєднання образів, ужитих на змалювання «землі обітованої», яка «тече молоком і медом», у свою «Елегію про перстень пісні». Оскільки основна суть українського язичництва полягала у світлопоклонінні, то предки вірили, що на Купала (24 червня), коли сонце стояло в зеніті й земля досягала найвищого розквіту, роса була цілющою, нібито ставала молоком небесних корів-хмар. Варто звернути увагу і на потрактування традиційних біблійних [7] метафор Антоничем: «мов свіже молоко — роса, розваги — мед мені палкому». Антоничівська індивідуалізація занурює ці образи у давні українські вірування.
У різних регіонах України видатний український етнограф С. Килимник занотував вірування, що на Купала сонце грається, а на Великдень — грає й міниться [8]. За аналогією до дій денного світила, влаштовувала свої купальські грища і молодь. Урахуємо також і подану тут Антоничем картину літнього розквіту, в якій постає поетова Лемківщина, проте кожен може вбачати у ній рідний куточок України. Виявилося тут і етноохоронне значення поезії Антонича («Елегія про перстень пісні»):
Злодії ходять по садах
крізь перелази та вориння.
Обгородити треба конче,
покласти мур з каміння й сну… [6; 137]
Дивовижно співзвучні ці рядки із застереженням Т. Шевченка («І мертвим, і живим...»):
...Кричите,
Що Бог создав вас не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв,
І сонця — правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову! ...Якби взять
І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тойді оставсь би сиротою
З святими горами Дніпро! [4; 251]
Шевченко й Антонич змальовують благодатну квітучу землю України, і вжитий ними поетичний прийом, який на перший погляд здається звуженням до образу хати чи власного дому, насправді є способом відмежування своєї історії, природи, культурних цінностей від чужоземних, піднесення національної гідності українців. Лише Антонич зосереджується на естетичному аспекті наших давніх звичаїв та вірувань, а Шевченко в морально-етичному плані розкриває зміст свого послання до народу України:
Отак і ви прочитайте,
Щоб не сонним снились
Всі неправди, щоб розкрились
Високі могили
Перед вашими очима,
Щоб ви розпитали
Мучеників, кого, коли,
За що розпинали! [4; 254]
Т. Шевченко закликає до уважного вивчення історії України, діянь її захисників — лицарів козацьких. Історіософська концепція Т. Шевченка спрямовує нас до розкриття таїни минувшини з метою повернення колишньої величі й слави, яке може здійснитися лише за умови відродження національної гідності й здобуття волі Україною. Шлях здобуття волі завжди був нелегким, политим кров'ю, але необхідним:
Кров'ю вона умивалась,
А спала на купах,
На козацьких вольних трупах,
Окрадених трупах! [4; 253]
Як зауважує В. Шевчук [9] у кн. «Слово іпостасне», для українського романтизму відновлення історичної пам'яті було ідентичне пробудженню національної свідомості. До цього закликає Т. Шевченко:
Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми,
Все розберіть.
Загрузка...

Завантажити цю роботу безкоштовно

Загрузка...
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
Реферат на тему: Образ сонця в поезії Б.-І. Антонича і Т. Шевченка (взаємоперетікання християнських і язичницьких мотивів)

BR.com.ua © 1999-2018 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок