Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> реферат українською: Образ сонця в поезії Б.-І. Антонича і Т. Шевченка (взаємоперетікання християнських і язичницьких мотивів)

Загрузка...

Образ сонця в поезії Б.-І. Антонича і Т. Шевченка (взаємоперетікання християнських і язичницьких мотивів) / сторінка 5

Назва:
Образ сонця в поезії Б.-І. Антонича і Т. Шевченка (взаємоперетікання християнських і язичницьких мотивів)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
16,69 KB
Завантажень:
215
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0
Загрузка...
Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
Таким чином, для Б.-І. Антонича, що звертався до джерел стародавньої культури українців-язичників, ідея богоявлення була в основному втіленням Світла у рослинних формах, а для Т.Г. Шевченка як носія християнського гуманізму — втіленням Бога у людській подобі, ознаменованим приходом Христа, розкриттям можливостей пробудження божественної суті в людські душі. І тому Б.-І. Антонич став творцем «Зеленої Євангелії», а Т.Г. Шевченко — «Євангелії правди». Застосовуючи алюзію до Нового Заповіту, Т. Шевченко створює образ оновленої України.
У Новому Заповіті представлені 4 біографії, що відтворюють 4 основних аспекти всеобіймаючого Христа [7]. Євангелія від Іоанна розкриває Його як Сина Божого, Самого Бога, котрий є життям для Божого народу [7]. І Шевченко епіграфи до своїх творів добирає саме з Євангелії від Іоанна, надаючи їй перевагу над попередніми — від Матфея, Марка, Луки. Євангелія від Матфея «свідчить, що Він Цар, пророкований у старозавітних пророцтвах Христос Божий, котрий приносить царство небес на землю». Євангелія від Марка говорить, що Він — Слуга Божий, Хто вірно трудиться для Бога. Євангелія від Марка максимально проста, тому що слуга не вартий докладної розповіді [7]; Євангелія від Луки описує його як єдину гідну й нормальну людину, з усіх, хто коли-небудь жив на землі; будучи такою людиною, він є Спасителем людства [7]. Євангелії від Матфея й Луки не могли бути повною мірою сприйняті Шевченком-митцем через об'єктивні обставини часу, — через статус українців тієї доби, хоча піднесені в них ідеали були великою мірою втілені у козацькому минулому України, тому, закономірно, мають відродитися у майбутньому. Євангелія від Марка була несприйнятною для Шевченка як людини високої гідності. Тому його Марко з поеми «Наймичка», попри усі свої моральні чесноти — байстрюк, безбатченко, тобто, за міфологічним принципом ізоморфізму (коли людська родина — модель великої родини — народу), людина без батьківщини, народжена наймичкою — поневоленою матір'ю. У своєму «Посланні» («І мертвим, і живим, і ненарожденним...») [4]. Шевченко заповідає слова євангельської любові та єдності найкращому для нього народові, богообраному, рідному, українському. У чотирьох Євангеліях родовід Ісуса подано лише в Матфея й Луки. Для розповіді про слугу євангелістові Марку не потрібно повідомляти про Його народження. Щоб засвідчити, що Ісус — Цар, пророкований нам у старозавітних пророцтвах Христос Божий, Матфей повинен був показати предків цього Царя і Його статус, довівши, що престол Давида переходить до нього по праву [7]. Але Шевченко — носій етнічних традицій України. У поемі «Царі» серед інших владик земних він розвінчує ізраїльського царя Давида, а спасіння і Спасителя для свого народу воліє бачити на рідній землі, приналежного до українського генотипу. Щоб довести, що Ісус — гідна й нормальна людина, Лука показує усі покоління у родоводі цієї людини, стверджуючи, що він має право бути Спасителем людства [7]. Шевченко ж реалістично змальовує різні покоління свого народу, об'єктивно оцінюючи гідні й негідні діяння. Щоб розкрити, що Ісус є Сам Бог, Іоанну не потрібно наводити його людський родовід, він проголошує натомість, що Ісус, як Слово Боже, є Сам Бог, який був напочатку [7]. Так і автохтонний український народ, який був на своїй землі справіку (за Шевченком). У Матфея в родоводі значиться, що Давид був останнім поколінням батьків і першим поколінням царів — батьком Соломона:
А в городі младії вдови
В своїх світлицях, чорноброві,
Запершись, плачуть, на малих
Дітей взираючи. Пророка,
Свого неситого царя,
Кленуть Давида сподаря [5; 77].
А в Луки йдеться, що сином Давида був Нафан, котрого Бог спеціально послав викривати Давида, предок Марії [7]; у Матфея — родовід іншого (другого) сина Давида — Соломона, предка Йосипа [7]. Один родовід — це лінія Марії, а другий — лінія Йосипа. І Марія і Йосип були нащадками Давида [7]. Шевченко приймає родовід від Матфея.
Загрузка...

Завантажити цю роботу безкоштовно
Загрузка...
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
Реферат на тему: Образ сонця в поезії Б.-І. Антонича і Т. Шевченка (взаємоперетікання християнських і язичницьких мотивів)

BR.com.ua © 1999-2018 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок