Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> реферат безкоштовно: Образ сонця в поезії Б.-І. Антонича і Т. Шевченка (взаємоперетікання християнських і язичницьких мотивів)

Загрузка...

Образ сонця в поезії Б.-І. Антонича і Т. Шевченка (взаємоперетікання християнських і язичницьких мотивів) / сторінка 6

Назва:
Образ сонця в поезії Б.-І. Антонича і Т. Шевченка (взаємоперетікання християнських і язичницьких мотивів)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
16,69 KB
Завантажень:
215
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Загрузка...
Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
Царство, царем якого є Христос, складається з нащадків Авраама, включаючи і нащадків за плоттю, і спадкоємців за вірою [7]. Тому у Матфея родовід Христа починається з Авраама, отця покликаного роду, а не з Адама, батька сотворенного роду [7]. Цю алюзію до Євангелії від Матфея Шевченко застосовує, щоб ствердити віру у свій народ, у його високе покликання, утвердити пріоритет національного над загальнолюдським. Для Шевченка характерним було проповідування діяльного життя в ім'я свого народу, він закликав до здійснення свого призначення як особистість, так і весь народ. Роль Йосипа, нащадка Соломона, усіляко підкреслюється Шевченком у поезії, зокрема поемі «Марія»:
0 старче праведний, багатий! Не од Сіона благодать,
А з тихої твоєї хати Нам возвістилася. Якби Пречистій їй не дав ти руку — Рабами б бідниє раби 1 досі мерли би. О муко! [5; 254] та малярстві (тяглість поколінь від діда до батька й сина показана у картині «Селянська родина»).
Життєствердний струмінь поезії лемка Антонича, який вважав за необхідне дарувати українському народові високе, просвітлене мистецтво, — настільки сильний, що дослідниця М. Новикова навіть зробила висновок: «Поезія Антонича асоціальна» [2]. «Його село не сіє? Не оре? Не косить? Не пече хліба» [2]. У ній «відсутній культ предків» [2]. Але культ предків в українців-язичників є однією з найвиразніших ознак українського патріотизму. І був він не похмурим, а просвітленим. Поширеним серед давніх українців був обряд трупоспалення, адже вірили, що душі померлих не покидають свій рід, а з полум'ям підіймаються до сонця, стають духами Лада, щоб потім покровительствувати нащадкам [8]. Тому на кожному святі, неминуче пов'язаному з сонцеповоротом, вшановують і душі предків [8]. У дивовижно яскравих поетичних образах, позначених авторською індивідуальністю і глибинним відчуттям національної української культури, подав ці чотири сонцеповороти Б.-І. Антонич. Культ предків прихований у нього за сонцепоклонством. Т. Шевченко ж зосереджує його на козацькій добі, яка була для нього ідеалом вільної й могутньої, прекрасної і славної України; національних героїв інших епох він зображує узагальнено. Змальовуючи трагедію занедбаної історичної пам'яті на Україні у поемі «Гайдамаки», він створює алюзію дохристиянського уявлення про Страшний Суд, після якого оживуть не тільки душі, але й тіла:
Молітесь діти! Страшний Суд
Ляхи в Україну несуть —
І заридають чорні гори.
Згадайте праведних гетьманів:
Де їх могили? Де лежить
Останок славного Богдана?
Де Остряницина стоїть
Хоч би убогая могила?
Де Наливайкова? Нема!
Живого й мертвого спалили.
Де той Богун, де та зима?
Інгул щозиму замерзає —
Богун не встане загатить
Шляхетським трупом. Лях гуляє!
Нема Богдана червонить
І Жовті Води, й Рось зелену [4; 84].
Подібно до того, як кожна родина українців-язичників у найбільші свята, пов'язані з подовженням чи скороченням світлового дня, вшановувала свій рід, так, за переконанням Шевченка, велика родина — Україна мусить шанувати своїх предків, щоб не втратити шляхетності й міцності духу у вирішальний історичний момент; здатності знову здобути волю своєму народові й незалежність рідній землі. При цьому Тарас по-язичницьки вірить у те, що своїм вшануванням великих предків, пам'яттю про місця їхніх національно-визвольних змагань і доглядом за їхніми могилами ми здатні закликати добробут і стверджувати його на рідній землі. У поемі «Гайдамаки» виражений культ предків, які підтримують нащадків у справедливій боротьбі:
Не плачте, братія: за нас
І душі праведних, і сила
Архістратига Михаїла.
Не за горами кари час,
Молітесь, братія! [4; 84]
Думку М. Новикової про асоціальність поезії Б.-І. Антонича можна заперечити також і твердженням вченого-міфолога О.Ф. Лосєва: «У міфології навіть соціологія підпорядкована астрології» [11].
Степан Килимник [8] доводить, що культ предків (добрих, світлих духів, душ померлих) входив до найбільших релігійних свят українців дохристиянського періоду [8]. Бог світла й сонця, Дажбог, податель усіх благ на землі вшановується у Святвечір [8], незримо присутній у Дідуху — останньому снопові [8].
Загрузка...

Завантажити цю роботу безкоштовно

Загрузка...
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
Реферат на тему: Образ сонця в поезії Б.-І. Антонича і Т. Шевченка (взаємоперетікання християнських і язичницьких мотивів)

BR.com.ua © 1999-2018 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок