Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Скачати реферат безкоштовно: Образ сонця в поезії Б.-І. Антонича і Т. Шевченка (взаємоперетікання християнських і язичницьких мотивів)

Загрузка...

Образ сонця в поезії Б.-І. Антонича і Т. Шевченка (взаємоперетікання християнських і язичницьких мотивів) / сторінка 8

Назва:
Образ сонця в поезії Б.-І. Антонича і Т. Шевченка (взаємоперетікання християнських і язичницьких мотивів)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
16,69 KB
Завантажень:
215
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Загрузка...
Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
У християнстві поняття вирію злилося з ім'ям св. Юрія. Юрія Переможця святкують 23 квітня [8]. У цей день сходить весна на землю, і кожна господиня дарує пастухові якийсь полотняний подарунок — рушник, бриля чи торбу, а також гроші [8]. У своїй поезії Б.-І. Антонич пов'язує образи світил з усім, що здатне збуджувати уяву, почуття і пристрасті людини. Його сонце, місяць і зорі здебільшого екстатичні:
Червінці дзвонять на столі,
і місяць — найхмільніший келих («Корчма») [6; 148];
і день ховає місяць в кручу,
мов у кишеню гріш старий («На шляху») [6; 149].
На відміну від образів місяця й зірок, сонце в його поезії ніде не поєднується з метафорою грошей. Лише у вірші «Ярмарок» метафора
червоне сонце продають
на ярмарку в Горлицях [6; 252]
в історичному вимірі зазвучала страшним пророцтвом, яке через 12 років після смерті поета обернулося великою духовною трагедією для етнічної спільноти лемків.
Образ сонця, просякнутий первісною вірою наших пращурів, означує повноту, розмаїття й радощі життя. Образ місяця виступає у мотиві натхнення-подорожі як духовний супутник. Слідом за Шевченком Антонич розвиває й образи місяця-спостерігача і страстотерпця. Зорі в Антонича, як і в більшості найдревніших міфосистем, пророкують долю або призначення людини. Образи віщих світил, що єдині у світі, мають право судити землю, яскраво виявлені в поезії Шевченка. Б.-І. Антонич вивів образ сонця як найвищого божества українців-язичників. У його останній збірці «Ротації», де показана цілковита десакралізація буття, «лиш сонячне ядро колишеться, як вічна правда». Таким чином, язичницький образ «прабога всіх релігій» злився з християнським і став співзвучний з його трактуванням у поезії Шевченка. Він втілює надію на відродження духовності, а отже, й величі та слави українського народу.


Література:
1. Антонич Б.-І. Твори. — К.: Дніпро, 1998.
2. Новикова М. Міфосвіт Антонича// Сучасність. — 1992. — № 9.
3. Біблія, або Книга Старого і Нового Заповіту, із мови давньоєврейської та грецької наново перекладена. — М., 1998.
4. Шевченко Т.Г. Повне видання творів в дванадцяти томах. — К.: Наукова думка, 1989. — Т. І.
5. Шевченко Т.Г. Повне видання творів в дванадцяти томах. — К.: Наукова думка, 1989. — Т. ІІ.
6. Антонич Б.-І. Пісня про незнищенність поезії. — К.: Рад. школа, 1967.
7. Новый Завет. Анахайм: Живой поток. — 1998.
8. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. Кн.1, 2. — Київ: Обереги, 1994.
9. Шевчук В. Слово іпостасне. — К.: ТвімІнтер, 2001.
10. Костомаров М.І. Слов'янська міфологія. — К.: Либідь, 1994.
11. Лосев А.Ф. Философия. Мифология. Культура. — М.: Политическая литература, 1991.
Загрузка...

Завантажити цю роботу безкоштовно

Загрузка...
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
Реферат на тему: Образ сонця в поезії Б.-І. Антонича і Т. Шевченка (взаємоперетікання християнських і язичницьких мотивів)

BR.com.ua © 1999-2018 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок