Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Подолання людиною простору і часу в міфічному аспекті втечі та митарств

Подолання людиною простору і часу в міфічному аспекті втечі та митарств

Назва:
Подолання людиною простору і часу в міфічному аспекті втечі та митарств
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
17,63 KB
Завантажень:
481
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 
Реферат на тему:
Подолання людиною простору і часу в міфічному аспекті втечі та митарств


Подорож як митарство і спокута у романі Р. Іванчука «Орда» реалізуються в основному і передусім через образ гетьманського священика Єпіфанія. «Параліч безвольності», що охопив його тіло як найбільшу для живої істоти в світі цінність, духовна неміч, яку породив страх від побаченої батуринської різні, добровільно-примусова, майже гіпнотична підпорядкованість зрадникові полковнику Носу вступають у причинно-наслідковий зв’язок до того кульмінаційного моменту, коли вчорашній гетьманський сповідник мусить проголосити своєму колишньому покровителю анафему. І хоч самого прокляття священик не вимовляє, а тільки кричить від жаху «Армагеддон!» — його крик сприйнято саме за те прокляття, якого вимагав цар, а якщо сприйнято масами, то й виголошено одиницею. Причиною такої метаморфози біблійного слова стає те, що його проголосила вже бездуховна особа, істота, яка не зробила правильного вибору ще в Батурині, оскільки лише внутрішньо страждала замість того, щоб здобутися на зовнішній протест, зате виправдуючись перед собою, що нічого іншого не можна було зробити. По суті, Єпіфаній ще тоді вчинив відступ і став на бік Носа, коли не відмовився бути разом, не погидував стояти поруч з призвідцею батуринської різні, вибрав право бути бездіяльно присутнім при катуванні рідного народу. Перша кара за рятунок фізичного тіла — фізична: Єпіфаній несподівано відчуває чоловічу неміч перед вродливою молодицею, яка й прийняла його в хату, щоб віддатися солодкому гріху, а цей вродливий і здоровий зовні священик виявився ні на що не здатний. Єпіфаній відчуває не тільки страшний сором, а й для себе самого робить висновок, що він усередині мертвий, отже, мертва його душа, а тіло зазомбоване полковником Носом на одну справу: «Йди, отче, у стан Мазепи і вбий його!» Проте якась частинка до кінця несконалої душі переконує Єпіфанія, що не вбивати гетьмана треба, а ставати на коліна й просити зняти наслання, благати звільнити від Носового навіювання і від гріха. Ця частинка конаючої душі веде його у лютий мороз далі, в пошуках гетьмана, та не може повернути Єпіфанієві священицького сану. Те, що колишній священик забув слова Літургії і тепер вивергає тільки блюзнірські прокляття, те, що втратив право вінчати й хрестити, а тому ці таїнства в його виконанні перетворюються на смерть для новонародженого й ненависть між тими, які досі з любові бажали побратися, свідчить про падіння людської істоти на саме дно тварного в ній, у ту прірву, яку між Єпіфанієм і Богом буде долати лише Єпіфаній, якщо ще колись на це взагалі спроможеться. Гегель, розробляючи концепцію відчуження, за якою світ й інші люди перетворюються у чужих для конкретної особистості, наголошував на тому, що така особистість ніби опиняється поза соціумом, навіть живучи в соціумі. Відчуженість починається з того часу, коли людина з якоїсь причини тягне з важливим рішенням до того часу, поки це рішення стає неможливим взагалі. Про подібне явище йдеться ще у Старому Завіті. Виявляється, й тут людина мала «вибір між «благословенням і прокляттям», між «життям і смертю», але може настати такий момент, після якого повернення вже неможливе, якщо вона надто довго тягне з вибором життя» [3; 91]. Єпіфаній не зробив вибору на користь добра, значить, покірно погодився з існуванням зла. Післяплатонівський метафізик Фома Аквінський у праці «Сума теології» справедливо уявляв зло як діру в буттєвості, як нестачу добра. З цієї точки зору зло не може бути пізнане просто як зло, оскільки його суть порожня, але його наявність обов’язково пізнається тим, що в такому випадку нема добра, тобто відсутнє бажане благо. Стосовно людського вибору чинити добро і зло — справа індивідуальна, особистісна: «Людський дух вільний творити і добро, і зло, будувати і руйнувати. І ця негативна сторона не є урівноважуючим елементом у загальному процесі розвитку, вона негативна у найбільш прямому значенні слова: робиться те, чого взагалі могло не робитися, замість цього могло робитися дещо інше, правильне» [4; 207].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 



Реферат на тему: Подолання людиною простору і часу в міфічному аспекті втечі та митарств

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок