Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Внутрішня динаміка художніх структур Василя Стефаника

Внутрішня динаміка художніх структур Василя Стефаника

Назва:
Внутрішня динаміка художніх структур Василя Стефаника
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
24,91 KB
Завантажень:
173
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 
Реферат на тему:
Внутрішня динаміка художніх структур Василя Стефаника


Широка амплітуда смислових та естетичних коливань, різкі перепади “нервових температур”, сугестивна енергія життєвих катаклізмів і напружена мускулатура художніх колізій – ось лише деякі з ознак Стефаникової манери письма. Уже те, що письменник виявив себе як неперевершений майстер новели з її бурхливим розвитком і драматичним загостренням сюжету, а відтак ще й із вибуховим ефектом вендепункту, передбачає розмову про внутрішню динаміку його художніх конструкцій.
Дослідники вже звернули увагу на цю прикмету художнього мислення новеліста. Чи не найбільше в цьому напрямку зробили І.О.Денисюк та його наукові спадкоємці, які осмислювали проблему під кутом зору генології. Та найчастіше ішлося про вміння В.Стефаника посеред громових forte чи навіть fortissimo перейти на piano, а подеколи і на pianissimo, зняти емоційне напруження, пом’якшити ситуацію, щоби не залишалося місця для розпачу і песимізму.
Не раз згадувалося з огляду на сказане те яблуко, що ним батько несміливо, якось аж наче соромливо пригощає Катрусю, і той бучок, що Гриць Летючий дає старшій дочці, аби могла ним боронитися від собак. У художньому світі В.Стефаника завжди є деталь, штрих або навіть фрагментарний образ, що мають послабити драматичне напруження твору або частково “зняти” пекучі згустки болю в душі героя. Такою є, зокрема, війтиха (“Синя книжечка”), яка потайки від чоловіка винесла горопашному Антонові кусень хліба.
У “Майстрі” подібну функцію “громовідвода” виконують слухачі його сумної історії. Доцільніше, здавалося би, було поставити крапку відразу після Іванової сповіді. Усе виглядало би логічно, вмотивовано і було би максимально наснажене драматизмом. Тим паче, що новеліст часто вдавався до засобів посилення трагізму. Так, але в іншого автора, з іншим характером творчої свідомості. Закони художнього мислення Стефаника вимагали саме такої “архітектурної споруди” і саме такого фіналу. Тому герой навіть “не розповідав своєї історії” до кінця, бо “всі знали, що потім сталося” [13, с. 52]. Відтак ще третину художнього простору твору займає полілог Іванових односельців.
Нагнітання трагічного настрою в письменника має розумну межу. Давався взнаки той особливий естетичний такт, що ним так захоплювався І.Франко. У кожному разі мистецтвом “крайніх границь ефекту” володів досконало, однак застосовував його “тактовно”. Новелістичне напруження загалом від цього не спадає, утримуючись на межі, за якою – крайня безвихідь, розпач і цілковита безнадія.
Проблему внутрішньої динаміки художніх структур В.Стефаника можна характеризувати з різних поглядів. Зараз хотілося би зробити акценти на засадничих моментах художньої свідомості автора “Новини”. Тому йтиметься не тільки про твори новеліста, а і про ті глибинні основи, на яких вони “проізростають”. Виходжу з того, що, крім очевидних медіаторів, художня система письменника передбачає глибинні детермінанти.
Почну з того, про що мені вже доводилося неодноразово писати [див., напр., 2, с. 7-19]. А саме: основу внутрішньої форми творів письменника становить архетипний образ долі. Архетипи ж за своєю природою є міфопороджувальними патернами. Це дозволяє зробити подальше припущення, що “своє царство” новеліста має міфологічне підґрунтя. Власне, ця стаття є однією зі спроб аргументації такого припущення – з погляду структурних відносин.
Така постановка питання видається правомірною, оскільки, за твердженнями фахівців, суть міфа визначають не окремі елементи, а спосіб їх поєднання. Точніше буде сказати, що міф “вибудовується” з “великих складових одиниць, або міфем”, в основі кожної з яких лежать відносини [див. 7, с. 199-200].
Будь-які моделюючі системи в первісних суспільствах опиралися на існування антиномічних залежностей, що й забезпечувало їх внутрішню зв’язність і цільність. За спостереженнями французького етнографа та соціолога К.Леві-Строса, послідовні дихотомії були альфою і омегою “туземного мислення”. Без “внутрішньої опозиції протилежних пар” не обходилася жодна логічно-інтелектуальна процедура і жодна класифікація істот, природних чи соціальних явищ.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 



Реферат на тему: Внутрішня динаміка художніх структур Василя Стефаника

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок