Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> МІЖМОВНІ СТОСУНКИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

МІЖМОВНІ СТОСУНКИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

Назва:
МІЖМОВНІ СТОСУНКИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,77 KB
Завантажень:
34
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Для міжмовних конфліктів в Україні немає підстав. Державною мовою ще 1989 р. проголошено українську мову. У світовій практиці роль державної мови виконує мова корінної нації (в однонаціональних державних утвореннях), мова панівної нації (в державах імперського типу) або мова колишньої метрополії (в значній частині постколоніальних країн). Під однонаціональними державними утвореннями слід розуміти країни, в яких переважну більшість становить один корінний етнос, що не має іншої батьківщини. До таких держав належать, наприклад, Німеччина (де, крім німців, на східних теренах живуть іще два нечисленні корінні слов'янські народи – верхні й нижні лужичани) або Україна (де другий корінний народ – кримські татари – компактно проживає лише в Криму).

Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. мало б розпочатися відродження української мови, яка впродовж понад трьох століть зазнавала заборон і дискредитації. І таке відродження справді було в перші три роки існування незалежної України. Згодом цей процес загальмували. Біля найвищих посадових осіб нашої держави з'явилися люди, які час від часу продукують сумнівні теорії та концепції, найшкідливішою з яких була така: “Національна ідея в Україні не спрацювала”. А оскільки “національна ідея не спрацювала”, то, виходить, не треба докладати якихось особливих зусиль і до відродження мови титульної нації'.

УКРАЇНСЬКА ВЛАДА СТАЛА ПАСИВНО СПОСТЕРІГАТИ ЗА МОВНИМИ ПРОЦЕСАМИ В ДЕРЖАВІ ЗАМІСТЬ ТОГО, ЩОБ РЕГУЛЮВАТИ ЇХ, СПРЯМОВУВАТИ В НАЛЕЖНЕ РІЧИЩЕ.

Становище з українською мовою не поліпшується, а в багатьох аспектах погіршується порівняно з кінцем 80-х - початком 90-х рр. У книговиданні, в друкованих та електронних засобах масової інформації вона поступається російській. У більшості вищих навчальних закладів викладання досі ведуть російською мовою. Чимало державних службовців, виступаючи на радіо, а ще частіше на телебаченні, дозволяють собі заяви на зразок “я буду говорить по-русски, потому что мне так удобнее”. Вони не замислюються над тим, що за такої ситуації незручно, незатишно почувають себе українці на рідній землі, у власній державі.

Різні міжнародні організації відряджають численних представників для перевірки стану мов національних мен-шин в Україні. І чомусь нікому не спаде на думку перевірити, на яких позиціях перебуває мова українського народу. А позиції, як уже зазначено, не дуже привабливі. Одна з причин – уже названа пасивність української влади. Але є ще принаймні дві не менш важливі причини. Перша – духовний рівень українського суспільства, багато представників якого досі почувають себе не громадянами незалежної держави, а середньо-арифметичними радянськими людьми. Адже за радянських часів в Україні можна було народитися, вирости, здобути освіту, відпрацювати, піти на пенсію, померти й бути похованим – і не відчути жодної потреби знати українську мову. Радянські ідеологи дуже ретельно виховували “інтернаціоналістів”, байдужих до рідної мови, історії, культури, до сучасного й майбутнього свого народу. Успішно творили нову історичну спільність “радянський народ” з єдиною – російською мовою.

ТАКИЙ КІЛЬКІСНО ВЕЛИКИЙ НАРОД, ЯК УКРАЇНСЬКИЙ, ВАЖКО БУЛО ЗРОСІЙЩИТИ ЦІЛКОМ, ТОМУ ЙОМУ НАКИНУЛИ ТЕОРІЮ ДВОМОВНОСТІ. ДВОМОВНІСТЬ ЧАСТО НАБУВАЛА ТАКОЇ ФОРМИ, ЩО БАТЬКИ РОЗМОВЛЯЛИ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ, А ДІТИ – РОСІЙСЬКОЮ. НАСЛІДКОМ ЦІЄЇ ПОЛІТИКИ СТАЛО ЗАГАЛЬНЕ ЗНИЖЕННЯ ДУХОВНОГО ТА КУЛЬТУРНОГО РІВНЯ УКРАЇНЦІВ, бо “якщо мова народу не розвивається, то не може розвиватися й народний інтелект, творчі сили народу вмирають” (видатний український мовознавець О.Потебня). Відомий український письменник, фольклорист, лексикограф і педагог Б.Грінченко заявляв: “Яка мова, такі й наші думки будуть: московська мова – московські думки”. Тож чимало українців досі живе з московською мовою, з московськими думками. Вони, в кращому разі, байдужі, в гіршому – ворожі до всього українського.

Друга причина – безборонна діяльність протиукраїнських сил в Україні. Крім двох названих корінних народів, у нашій державі мешкає чимало представників інших етносів, які мають свої історичні батьківщини. Усі вони, крім росіян, у Радянському Союзі зазнали більшої чи меншої національно-мовної нівеляції, асиміляції; як і українців, їх теж намагалися перетворити на “нову історичну спільність”. Тепер українські греки, болгари, угорці та інші народи відроджують свої мови. Завдання Української держави – сприяти духовному відродженню національних меншин.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: МІЖМОВНІ СТОСУНКИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок