Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Збірник чарторийських – пам’ятка історії української мови кінця ХVІІ ст.

Збірник чарторийських – пам’ятка історії української мови кінця ХVІІ ст.

Назва:
Збірник чарторийських – пам’ятка історії української мови кінця ХVІІ ст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,06 KB
Завантажень:
360
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Збірник чарторийських – пам’ятка історії української мови кінця ХVІІ ст.


ХVІІ століття стало в історії України однією з найцікавіших сторінок, повне прочитання якої можливе лише в загальноєвропейському контексті.
Як і в країнах тогочасної Європи, динамізм суспільного життя України був зумовлений активними національно-визвольними рухами. Багато в чому співзвучними були й культурно-естетичні барокові процеси, що відбувалися на цьому тлі.
Як зазначають дослідники, “з початком ХVІІ ст. українська культура почала набирати відкритого характеру, стала готовою до різноманітних впливів” [Нога 2001: 21]. Однією з її найважливіших особливостей стала прозорість меж між високим та низьким у бароковій культурі [Нога 2001: 20] і як результат – значне зростання ролі низового Бароко не тільки на рівні літературних, але й мовних тенденцій. Якщо попередні етапи розвитку характеризувалися менш виразною взаємозалежністю між стилем і типом літературно-писемної мови та невисоким ступенем проникнення живої мови до староукраїнської писемності, то відтепер живомовна стихія все повніше проникає туди, ламаючи традиційні усталені рамки. Велику роль відіграли в цьому процесі такі неординарні джерела, як рукописні збірники ХVІІ ст., які високо оцінив Іван Огієнко. Учений писав: “... поруч з літературною мовою жила й розвивалася чиста народна мова, збережена нам особливо в піснях, – мова чиста, взірцева, далеко краща від мови літературної. Рукописні збірники пісень усе ходили по руках в XVII – XVIII віках і власне вони робили нашу живу мову невмирущою...” [Огієнко 1995: 137]. Серед відомих із XVII століття збірників привертає увагу збірник Чарторийських, насамперед завдяки обсягові та тематичній цілісності українських пісень, що увійшли до нього. Опублікував цей матеріал на початку ХХ ст. М.Возняк, додавши до нього відповідний коментар. Учений подає короткий огляд друкованих раніше старих українських пісень із польських брошур та рукописних джерел, розглядає побутування варіантів цих текстів, вказує на їхніх дослідників, торкається питання авторства. Завершуючи передмову, М.Возняк підкреслює, що, на відміну від проф. Брюкнера, який у своїй публікації подав лише виписки, він друкує пісенні тексти повністю [Возняк 1913: 9].
Більшість досліджень текстів давніх рукописних співаників стосується текстологічних та версифікаційних особливостей, тоді як їхня мова тривалий час не була об’єктом опису. Характерною особливістю цього текстового масиву є, на противагу більшості тогочасних джерел, використання латинської графіки. Це дає змогу з більшою ймовірністю визначити основні риси фонологічної системи пам’яток, а отже, й української мови ХVІІ ст., оскільки на місці відсутніх у латиниці графем h, a, ы та інших відбито їх реальне звучання.
Українські пісні збірника Чарторийських охоплюють 68 текстів. Переважно це ліричні пісні про інтимні почуття, часто нещасливі чи нерозділені, значно рідше йдеться про тогочасні військові події, але також крізь призму особистих переживань. Тематична однорідність текстів визначила певне коло використовуваної лексики і зумовила високу частотність її вживання.
Найвиразнішою рисою вокалізму в досліджуваних текстах є рефлекси етимологічного h. Домінантний рефлекс етимологічного h у збірнику Чарторийських – звукосполучення [іе]. У кореневих морфемах (387 слововживань) на нього припадає 173 випадки, або 45%: swieta (11, 13) Тут і далі першою цифрою в дужках позначено сторінку, другою – рядок згори , biedna (25, 27), wiek (33, 32). Це ж звукосполучення переважає і на місці „нового h”””””„”””””””: zielieyka (16, 24), ziele (16, 25), kamieniem (26, 18). У зв’язку з появою цього рефлексу можна було б говорити про вплив фонетико-орфографічної системи старопольської мови, проте в збірнику відсутня властива цій мові кореляція [іе] – [іа] ([а] трапляється лише у двох кореневих морфемах) . Отже, вживання цього рефлексу h зумовлене зв’язком мови збірника з північними говорами української мови, де [іе] вживається в наголошених позиціях [Жилко 1966: 142].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Збірник чарторийських – пам’ятка історії української мови кінця ХVІІ ст.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок