Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> «Excelsior!» Івана Франка як цикл філософських алегорій

«Excelsior!» Івана Франка як цикл філософських алегорій

Назва:
«Excelsior!» Івана Франка як цикл філософських алегорій
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
26,64 KB
Завантажень:
46
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 
Реферат на тему:
«Excelsior!» Івана Франка як цикл філософських алегорій


Поетичному мисленню як особливій формі людського само- і світопізнання (дйЬнпйб рпйзфйкЮ, за Арістотелем (Met. VI 1, 1026 b 4), відмінному від дйЬнпйб рсбкфйкЮ кбй иещсзфйкЮ) притаманна дивовижна здатність – подавати певні абстрактно-узагальнені ідеї у живій, образно-пластичній виражальній формі – цілісній, адекватній і самодостатній. Ця здатність найперше виявляється у тропеїчних прийомах алегорії (від грец. ЬллзгпсЯб – інакомовлення, іносказання) й символу (від грец. уамвплпн – знак, ознака, прикмета, натяк). Обидва способи образотворення опосередковано вказують на те, чим самі не є, себто становлять о-значення образом нетотожного йому сенсу; однак між ними існує й суттєва відмінність. Алегорія відрізняється від символу, вочевидь, своєю “монологічністю”, моносемантичністю, одновимірнішою смисловою структурою. За Г.-Ґ.Ґадамером, про алегорію йдеться тоді, “коли говориться щось інше, ніж те, що мається на увазі, і однак те, що мається на увазі, можна також сказати безпосередньо” [7, с. 79]. Натомість у символі “мається на увазі” значно більше, ніж те, про що можна безпосередньо сказати; навіть авторові непідвладна уся концентрована в символі поліфонія сенсів, котра сягає межі ірраціонального. Алегорія ж раціональна за своєю природою: вона відбиває визначену ідею, чітко обмежену авторським задумом. Показові в цьому сенсі міркування Ґ.-В.-Ф. Геґеля: “Перше завдання алегорії полягає… в тому, щоб уособлювати і таким чином представляти як суб’єкта загальні абстрактні стани або властивості як людського, так і природного світу – релігію, любов, справедливість…” [5, с. 108]. Відтак творчий процес алегоризації має, найімовірніше, дедуктивну структуру: ідея передує образові, наперед задана теза розгортається у мережу чуттєво-конкретних деталей або цілий пластично вирішений сюжет (ліричний, епічний чи драматичний). Одначе поетичне втілення такого процесу найчастіше інверсивне: спершу подається образна “картина”, а вже згодом, як висновок, формулюється твердження-пуант, незрідка афористично висловлене.
Саме така “лірична індукція” була однією з істотних прикмет поетики Івана Франка – митця-мислителя, на загал схильного до алегорично-символічного типу естетичного узагальнення. Попри програмову, декларативну настанову письменника на “науковий реалізм”, його творчий метод ніколи не зводився до “фотографічного” копіювання дійсності, а завше включав багатий арсенал засобів художньої умовності. Тож алегорія у нього – не тільки улюблений поетичний прийом, але й самостійний жанр (зрештою, згідно з концепцією О.Фрейденберґ, жанри загалом є розгорнутою, розвинутою формою певних тропів, насамперед “первісних метафор”, закладених ще в міфологічній свідомості [див.: 28, с. 109-111]; а що таке, властиво, алегорія, як не метафора sui generi Пор.: “Алегорію можна визначити як розширену метафору: термін, часто застосовуваний щодо художніх творів, де дійові особи та їхні вчинки від початку розуміються не на ґрунті їхньої явної характеристики й очевидного сенсу. Цей внутрішній шар, або розширене значення, містить моральні і духовні ідеї значніші, ніж сама оповідь” [31, с. 12]. , розгорнута до масштабів цілого тексту?). Саме алегоризм, що подекуди доростає до символізму, визначає генологічну структуру багатьох Франкових творів – як прозових, так і поетичних (наприклад, “Рубач”, котрий існує водночас у двох варіантах – віршовому і прозовому, “Будяки”, “Як Юра Шикманюк брів Черемош”, численні ліричні й ліро-епічні твори – всіх не перелічити!). При цьому такі твори дуже часто тяжіють не лише до власне мистецьких узагальнень, прибраних у строї художньої умовності, але й до узагальнень світоглядно-філософських. І навпаки: художньо-філософська рефлексія часто-густо кристалізується в алегорично-символічній формі. Причини такої внутрішньої спорідненості, взаємної “ґравітації” філософізації й алегоризації / символізації художнього твору – нелегкі для пояснення.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 



Реферат на тему: «Excelsior!» Івана Франка як цикл філософських алегорій

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок