Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Топонімічна фольклорна проза: специфіка і проблеми дослідження

Топонімічна фольклорна проза: специфіка і проблеми дослідження

Назва:
Топонімічна фольклорна проза: специфіка і проблеми дослідження
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,93 KB
Завантажень:
11
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат на тему:
Топонімічна фольклорна проза: специфіка і проблеми дослідження


Фольклористика, як і будь-яка інша галузь науки, має справу з такими об’єктами дослідження, які перебувають на стику суміжних галузей людських знань – історії, етнографії, літературознавства, мовознавства й навіть... медицини (етномедицина) чи ботаніки (етноботаніка). І це природно, бо фольклор, усна народна словесність – це найуніверсальніший вияв усього розмаїття етнокультури. Звернемо увагу на одну з таких перехідних граней між фольклористикою і лінгвістикою, де ці галузі філології наближаються одна до одної, але на сьогодні, як ми вважаємо, у спільному об’єкті їх дослідження залишається маловивчений і найглибинніший пласт української прадавньої етнокультури – пласт дуже руйнований обставинами життя ХХ ст.
У складному і малодослідженому суцвітті жанрів фольклорної прози поширеними є оповідки, зміст яких прив’язаний до назв географічних об’єктів різного характеру. Від різноманітності цих об’єктів залежить і розмаїття різних категорій топонімів: назви річок, водойм, озер відносять до гідронімів; горби, яри, долини, балки, тобто характерні особливості рельєфу іменують оронімами, а населені пункти (міста, села, селища, хутори, присілки) – ойконімами.
Категорії топонімів розрізняють і за величиною та важливістю географічних об’єктів. Макротопоніми – це назви збірних об’єктів. Встановлені вони, скорше, не населенням, що проживає на цій території, а науковою таксономією у працях географів, на географічних, топографічних та адміністративних мапах тощо. Такими макротопонімами є, наприклад, Волино-Подільська височина, Донецький кряж, Східно-Європейська рівнина. Найчисленнішу групу топонімів, широко відому населенню і номенклатурно фіксовану в офіційних реєстрах, документах, на географічних і адміністративних мапах, становлять гідроніми, ороніми та ойконіми, і їх об’єднують у категорії мезотопонімів. Назви найменших географічних об’єктів, які фіксуються переважно у пам’яті населення і дуже рідко трапляються в офіційних документах, є мікротопоніми. Це назви кутків у населених пунктах, традиційні народні назви вулиць, місцин в околицях сіл і селищ – угідь, урочищ, балок, ярів, лугів, бродів, перевозів, горбів, джерел, струмків, маленьких хуторів, присілків та ін. Зауважимо, що це найпотужніший, найбагатший пласт топонімів, однак найменш захищений від забуття і втрат та найменш досліджений, – образно кажучи, майже цілком замулена байдужістю ділянка історії і культури українського народу. Отож однією з невідкладних наукових проблем сьогодення, до вивчення якої повинне приступити українознавство, зокрема українська лінвістика (ономастика, діалектологія) та фольклористика, є необхідність дослідження мікротопоніміки. На цю проблему
хочемо звернути увагу україністів і проілюструвати підстави нашої тривоги (через байдужість до неї) конкретними прикладами.
Відомо, що топоніміка як галузь знань – це синтез багатьох наук. Вона не може обійтися принаймні без трьох суміжних наук – мовознавства, історії та географії. Мовознавці створюють різного профілю словники топонімів [1], досліджують топоніми певних реіонів у різних лінгвістичних аспектах [2]. Своє бачення топонімів мають історики [3]. Але топоніміка охоплює й інші галузі наук. Як справедливо зауважує білоруський автор вузівського підручника В. Жукевич, сучасний розвиток наук дає нам все нові підтвердження того, що кастова замкненість тої чи тої науки не може сприяти вирішенню проблем, які стоять перед нею [4, c. 66]. Лінгвістика, історія, географія – це тільки домінуючі галузі наук, чий аналітичний "інструментарій" використовує топоніміка. Проте в багатьох випадках вона мусить його позичати і в інших науках, здавалося б, навіть віддалених, бо без них семантику топонімів важко розкрити. Наприклад, географія пояснює значення топонімів не тільки загальногеографічного, ландшафтного характеру (степ, пустеля), оронімічного (перевал, ущелина, підгір’я), геоботанічного (ліс, пуща, бір), а й промислово-господарського, транспортного характеру (гута, рудня, папірня, кар’єр, перевіз, канал).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Топонімічна фольклорна проза: специфіка і проблеми дослідження

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок