Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Типологія літературно-критичної інтерпретації: проблематизація понять і підходів

Типологія літературно-критичної інтерпретації: проблематизація понять і підходів

Назва:
Типологія літературно-критичної інтерпретації: проблематизація понять і підходів
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,25 KB
Завантажень:
485
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат на тему:
Типологія літературно-критичної інтерпретації: проблематизація понять і підходів


Наскільки надійними є орієнтири для типології літературної критики, мінливу панораму якої характеризують розмаїття підходів, суперечливість уподобань, мозаїчність трактувань? На відміну од попередників, сучасні дослідники переважно висловлюють сумнів щодо опозиційних мірок істинності/хибності, об’єктивності/суб’єктивності, тотожності/відмінності, на яких донедавна вибудовувалося чимало критичних таксономій. Така методологічна невизначеність зумовлена уявленнями про семіозис – нескінченний процес означування означників, тлумачення тлумачень, реакцій на реакції.
Інтерпретація всюдисуща, всепроникна й, отже, важко вловима. Тому дедалі відчутнішою стає потреба упорядкування її різнобарвного і багатоголосого хаосу. Мета цієї статті полягає в обміркуванні пізнавальних можливостей такого важливого параметру дослідницького підходу, як процесуальність. Чому б не протиставити застиглим ціннісним ієрархіям безперервне перемішування, децентрацію і проникливе розмежування? Що зміниться, якщо звичні універсальні відмінності й подібності замінимо повсякчасним розрізнюванням? Чи не варто замість абстрактних схем вдатися до тимчасового співвіднесення, часткового уточнення, експериментального перерозподілу задля досягнення зручних конфігурацій, з’ясування групових та індивідуальних варіацій, актуальних відтінків, оригінального звучання?
ЗОВНІШНЯ/ВНУТРІШНЯ ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ. Літературну критику важко відмежувати, з одного боку, від інших, позалітературних сфер інтелектуальної діяльності, а з іншого – від самої літератури. У час позитивізму її не раз ототожнювали з публіцистикою, а в другій половині ХХ ст. Жак Дерріда, Ролан Барт, Поль де Ман деконструювали металітературний статус критики за критеріями істинності/хибності й, отже, піддали сумніву межі між нею і її об’єктом.
Не бракує й численних спроб виокремлення критичної інтерпретації, невтомного проведення навколо неї нових і дедалі докладніших меж. Герменевтика віддає перевагу не природничо-науковому “поясненню”, а “розумінню”, духовому зближенню з неповторним естетичним предметом. Настирливість у ствердженні виняткового статусу літературної інтерпретації виправдовується тим, що різні типи текстів вимагають тлумачення не однаковою мірою. Якщо науковий текст попередньо інтерпретований (послідовно й однозначно викладає тему за допомогою термінологічної мови), то мистецьке мовлення з його образним викладом є багатозначним і не лише потребує інтерпретації, а й призначене для множинних прочитань.
З іншого, сцієнтистського, боку, розмежування рухалося в протилежному напрямі. Наприклад, Цветан Тодоров розрізнив інтерпретацію, яка займається з’ясуванням змісту окремих творів, і структурну поетику, об’єктом якої є літературний дискурс [5, c. 41]. Про те, що тут існують якісь глибші межові лінії, свідчать і заяви постструктуралістів, які загалом з більшим задоволенням займаються деконструкцією всіляких бінарних опозицій. Нещодавно Джонатан Калер застеріг дослідників не легковажити розрізненням між поетикою і герменевтикою як двома відмінними методами: поетика орієнтується на лінгвістику і має на меті пояснити механізм творення смислу, натомість герменевтика відштовхується від форм і займається інтерпретацією, намагаючись дошукатися прихованого значення тексту [8, c.73].
Отож діапазон коливань надзвичайно широкий: від ототожнення критики, і інтерпретації також, з сусідніми царинами, і до ствердження цілковитої її відрубності навіть від найбільш споріднених сфер, таких як читання, розуміння, аналіз, теоретизування тощо.
Ще більш невизначена ситуація із внутрішньою типологією – розрізненням історичних різновидів і методологічних течій літературної інтерпретації. Якщо не так давно літературознавці залюбки розробляли різноманітні класифікаційні системи, то сьогодні, у час деконструкції, панує скепсис: “…історична картина сучасної критики надто складна, щоби нанесення на карту її топографії змогло дати яку-небудь користь.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Типологія літературно-критичної інтерпретації: проблематизація понять і підходів

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок