Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Правописний стандарт української мови: історія та реалії

Правописний стандарт української мови: історія та реалії

Назва:
Правописний стандарт української мови: історія та реалії
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,91 KB
Завантажень:
13
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Правописний стандарт української мови: історія та реалії


Сталість орфографічної системи, що є чи не найважливішим критерієм унормування літературної мови, в Україні формувалася у непростих дискусіях упродовж тривалого часу і з погляду концепції, і стосовно суспільно-політичних сил, які домінували у той час у громадському житті, і відповідно до територіальних умов.
Вочевидь тому багатоаспектний аналіз правописних реформ української мови зобов'язує виважено підходити до тлумачення обговорюваних нині право-писних змін, позаяк в історії української мови процес усталення орфографічних норм відбувався доволі непросто. Охоплював він чималий хронологічний період і провадився у контексті Австро-Угорської та Російської імперії, УРСР та незалежної України. Напруженість правописних дискусій, різноманіття орфографічних систем, які функціонували в розділеній кордонами Україні, незаперечно свідчать про доволі складний процес прийняття єдиного правопису української мови, а відтак скористатись з уроків власної історії було б незайвим.
Особливе напруження викликають нинішні дискусії, що точаться навколо нової редакції Проєкту українського правопису.
З огляду на це, цікаво буде простежити, що стало предметом гострих правописних суперечок, які точилися століття тому і мають місце сьогодні. В історії розвитку української мови боротьба за усталення єдиного правопису, яка тривала впродовж майже цілого XIX ст. і не вщухала й на початку XX ст., була досить складною.
Не випадково наслідки цих суперечок дали підставу І.Франкові так схарактеризувати той період: "Ідеї, форму вислову, стіль, мову – все ми занедбали за тою боротьбою о букви, немов мертвецким сном проспали європейский і словянский романтизм, і реалізм, і народництво, проспали розвій наук природничих, історичних і суспільних" [Франко 1894: 3].
Однією з перших та найважливіших проблем, яку висунуло життя на початку XX ст., було питання мови періодичних видань. Поява реальних можливостей друкувати українські газети і журнали у Наддніпрянщині вимагала відповідних мовних засобів публіцистичного характеру. А тим часом "мова публіцистична... в нас була зовсім не вироблена", – писав Б.Грінченко [1906: 18]. Традиції газетної мови існували на той час у Галичині, тому кожний редактор, незалежно від особистих симпатій, змушений був використовувати мовний матеріал, напрацьований у західноукраїнська землях.
Тому І.Нечуй-Левицький зазначав: "Видавництва київських "Записок", "Села", "Засіва", "Літературно-наукового Вісника" – це щось схоже на галицькі мовні школи, заведені на Україні для навчання книжньої галицької мови, стиля й правопису" [Нечуй-Левицький 1912: 35]. Перенесення галицьких мовних елементів у Наддніпрянську пресу особливо гостро поставило питання про унормування правопису на всіх теренах України. І.Огієнко писав тоді про стан української орфографії в Наддніпрянщині: "У нас що письменник, то власний правопис, що вчений – то й своя власна термінологія". І продовжував: "Сумне це видовище і як-небудь ми повинні виплутатись з його, повинні вийти якмога скоріше" [Чапленко 1970: 257], висловлюючи побажання, аби в усій Україні був заведений лише один правопис.
Однак, висуваючи ідею єдиного правопису для всієї України, І.Огієнко наголошував на тому, що "...в нас помітно великий нахил завести до себе мудрого правопису Галичини... наші діти замість навчатися рідної мови, баламутимуть тямки, забиватимуть памороки отими двома крапками та блукатимуть з отим приблудним «ся»" [Чапленко 1970: 257].
Частка "ся" справді була чи не найбільш суперечливим питанням у галицьке-наддніпрянському унормуванні правопису. За винятком М.Грушевського, який, працюючи довгий час у Галичині, призвичаївся до галицької орфографії, та його найближчих співробітників, усі інші наддніпрянські вчені та письменники були проти окремого написання "ся". Тому В.Гнатюк, секретар НТШ, член "язикової комісії", виступив на захист західноукраїнської традиції в написанні частки "ся" з дієсловами, опублікувавши на цю тему окрему розвідку [Гнатюк 1907].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Правописний стандарт української мови: історія та реалії

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок