Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Питання духовності як філософська та методична проблема

Питання духовності як філософська та методична проблема

Назва:
Питання духовності як філософська та методична проблема
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,86 KB
Завантажень:
272
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Питання духовності як філософська та методична проблема


Світова екологічна загроза виявила хибність духовних орієнтирів людини — ціннісних, пізнавальних, діяльнісних, що склались протягом трьох останніх століть, і засвідчила першорядність проблеми духовності серед глобальних проблем сучасності. Особливо гостро цю проблему відчули на собі українці як в тоталітарному СРСР, так і в посттоталітарній Україні, в яких криза людини призвела до трагічних наслідків і поставила під загрозу буття українського народу. «Проблема духовності — це не тільки проблема виживання цивілізації, соціуму, але й проблема персонального існування», — відзначає І.В. Степаненко. — XX сторіччя народило новий соціальний тип людини, людини, яка «загубилася у власному житті» [1; 3-4].
Запрагматизованість і викривленість смисложиттєвих орієнтирів, особистісна невизначеність, відірваність від національної культури, зомбованість ідеєю меншовартості всього українського (мови, культури) стосовно російських аналогів призвели до того, що учні почали соромитися спілкуватися українською мовою, якою нібито послугуються, як вони визначають, «нижчі верстви населення», і масово перейшли на суржик, наближений до російської мови як мови «культурного міста». Так само масово вони перестали читати художню літературу, віддаючи перевагу телевізору та комп’ютеру як джерелам інформації. У результаті істотно знизився рівень грамотності, культури українського мовлення, рівень етичного й естетичного розвитку, тобто рівень загальної культури учнівської молоді, що стало причиною низки негативних соціальних явищ, таких, як зростання злочинності, наркоманії, розпусти, ВІЛ-інфікованості серед молоді тощо. Тобто духовна криза суспільства зумовила загострення методичних проблем.
Щоб знайти ключ до їх розв’язання, необхідно з’ясувати суть феномену духовності.
Зробимо короткий екскурс в минуле, щоб прослідкувати еволюцію осмислення цього феномену.
Перші уявлення про духовність формуються вже у первісну епоху, коли народилася ідея одухотвореності усього світу. Вона була втілена у поняттях «демон», «логос», «нус», які означали, що окремим речам і всезагальному буттю властиві душа, всеорганізуючий, животворчий розум, дух як першодвигун макрокосму і мікрокосму. Пізніше, після розкладу міфологічного світогляду, Плотін, підсумовуючи в «Еннеадах» результати осмислення античними філософами першоджерел світу, приходить до висновку, що першоосновою усього є Дух, або Бог, як творче, енергетичне джерело світу, властивостями якого є Благо, Істина, Мудрість, Краса. Божественний Дух породжує Душу, в якій є своє вище і нижче і яка вселяється в тіло людини, служачи сполучною ланкою з Духом. «Кожний з нас — духовний мікрокосм, пов’язаний з чуттєвим світом тим нижчим, що присутнє в нас; вищим же ми споріднені з божественним Духом, тобто розумною, духовною частиною нашої сутності ми незмінно перебуваємо у вищих сферах, але, якщо ми, під впливом певної пристрасті, немовби зсуваємося на узбіччя розуму, то відразу потрапляємо в пута нижчих планів буття...» — відзначає Плотін [2; 74-75].
У християнстві багато спільного з античною філософією, хоч є й відмінності: найвищою інстанцією в ієрархії буття є Дух Святий як вічне першоджерело всього сущого й першодвигун його розвитку. Кожна людина, щоб стати безсмертною, має народитися від Духа Святого, дбаючи передусім про удосконалення своєї душі і підпорядковуючи цій меті задоволення потреб тіла. Якщо акт духовного народження відбувається, то вмирає тільки тіло людини, коли надходить її час, а душа, набувши безсмертя, наближається до Бога, основним атрибутом якого є любов. Той же, хто дбає про здобуття земних цінностей, а не духовних, приречений на смерть.
Людина, яка дбає про духовне вдосконалення, вчиться не гніватися на своїх ближніх, не противитися злому, любити навіть ворогів своїх, вона не чинить перелюбу, не клянеться, подає милостиню й молиться не напоказ, а щиро, від душі, не судить і прощає своїх ближніх, шукає найперше Царства Небесного у своїй душі, прагнучи бути такою ж досконалою, як і її Вітець Небесний тощо [3; 10—14].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Питання духовності як філософська та методична проблема

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок