Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Соцреалістичний канон: трансформація архетипів

Соцреалістичний канон: трансформація архетипів

Назва:
Соцреалістичний канон: трансформація архетипів
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,35 KB
Завантажень:
467
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему:
Соцреалістичний канон: трансформація архетипів


Якщо умовно підійти до української літератури ХХ століття як до тропу, що є зашифрованим записом культурного досвіду, то способи дешифрування множинних змістів можуть бути досить відмінними. Досвід літератури соцреалізму та реінтерпретація її канону може бути прикладом культурної стратегії, у якій, за словами М. Ґловінського, відбулося “... нав’язування виразного знака цінності; знак цей, який призводить до прозорої поляризації, не має права викликати сумніву, його остаточною метою є рішуча оцінка, якої не можна заперечити” [4, с.159]. Однак показники цінностей могли видозмінюватись, враховуючи особисті смаки осіб, яким належала влада над інформацією (і відповідно над текстами), еволюцію суспільного ідеалу та функціонування множинних інституцій: цензури, творчих спілок, художніх рад, систем покарань та заохочень, тощо.
Проблема наповненості категорії “канон соціалістичного реалізму” відкрита до розбудови та дискусій. Прийнятний погляд Х. Гюнтера, який визначає “канон” як систему для регулювання мистецтвом, яка виконує дві головні функції: стабілізації та селекції [10]. Х. Гюнтер і К. Кларк виділяють провідні архетипи соціалістичного реалізму: велика родина (як держава), архетип героя (переважно льотчика, полярника, революціонера), ворога (наділеного демонічними рисами), батька (якого ототожнювали зі Сталіном) та матері (яка символізувала вітчизну). Найфункціональнішою вказана схема є в часі становлення й розвитку соцреалістичного канону: 1930–1950 роки. Наступна фаза, яка хронологічно збіжна з епохою часткового демонтажу тоталітарної системи, а саме: 1960 рр., – прикметна посутніми корективами в сфері дії знакових архетипів соцреалізму та деформації гомогенного культурного простору.
Передусім відбувається зміна суспільного ідеалу: у ньому послаблюється мілітарний чинник та агресивна класова модель. Як зазначає С. Білокінь: “З перебігом десятиліть набір людських якостей змінювався. По війні “герой нашого часу” мав би бути все-таки вже не вбивцею. Він повине був виявити уже якісь інші риси – передусім беззастережну слухняність режиму” [1, с.329]. Формула, коли суспільний ідеал сприймався як боєць, але вже мирного фронту, набуває дієвості.
У межах розбудови ленінського міфу як антитези до культу Сталіна відбувається часткова реабілітація жертв репресій: передусім членів ЦК, старих більшовиків та чекістів. Отже, суспільний ідеал не переживає стану катарсису від антитоталітарного очищення, а зазнає нової модернізації та адаптується до ситуації подвійних стандартів. За тезою повернення таких норм співжиття, які опираються на повагу до закону та людської гідності, постала відновлена репресивна машина для локалізації будь-яких виявів незалежної думки. Кінець десятиліття поряд із закінченням епохи “відлиги” означив і шизофренію суспільної свідомості на генно-антропологічному рівні. Шизофренію суспільної свідомості дослідники пов’язують з постанням “нової історичної спільноти людей” – “радянського народу”. Його складник – “радянську людину” описують у двох психологічних проекціях. Перший тип пристосувався до зовнішніх атрибутів життя, які вимагають постійного самоконтролю, другий – намагався скористатися ілюзією свободи. Суспільні механізми передбачали обов’язковий маневр між цими сферами, що провокував стан шизофренії [11, с. ]. Її наслідком стала людина-мутант, головною ознакою якої є відсутність спротиву тоталітаризму.
Соціальні мутації стали можливими внаслідок марґіналізації українського суспільства, яке на початку 1960 рр. остаточно сформувалось на основі “залишків” колишніх суспільних станів, яким вдалося вижити після репресій та війн [1, с. ]. На цей же період припадає процес моноструктуризації української культурної моделі. Він полягав у тому, що зникла багаторівнева селянська культура з комплексом соціальних інституцій, які перебували поза безпосереднім контролем держави; водночас культура українських міст значною мірою формується за кітчевими зразками, коли внаслідок масової міграції вчорашні селяни приносять до радянських міст не автентичну культуру, а лише “спогади про щось втрачене, тіні забутих понять” [8, с.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Соцреалістичний канон: трансформація архетипів

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок