Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Скачати: Мова в Україні: стан, функції, перспективи

Мова в Україні: стан, функції, перспективи

Скачати:* Captcha
* - щоб завантажити роботу, введіть в поле код з картинки і натисніть кнопку "Завантажити"



Назва:
Мова в Україні: стан, функції, перспективи
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,12 KB
Завантажень:
179
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему:
Мова в Україні: стан, функції, перспективи


Стаття порушує проблему окремішності мови на підставі очевидних і визнаних світовою практикою критеріїв, зокрема обсягу лексичних збігів та відмінностей, чим спростовує зашореність псевдостатистики щодо поділу українського суспільства на вживані ним буцімто тільки дві панівні мови. Автор розрізняє як конкурентні п'ять поширених сьогодні й тому доволі стійких комунікативних систем - знарядь порозуміння, тобто в проекції на майбутнє - п'ять варіантів розвитку мовної ситуації в Україні. У живучості змагаються: 1) літературна українська - культурно закорінена й питома мова краю, котрій, проте, не створено належного загальнонародного авторитету молодою державою, 2) літературна російська, котра на колонізованих обширах має мало шансів залишитися незмінною і при цьому органічною в середовищі через своє походження, тобто іно-земність, надто коли її батьківщина так само виокремилася і унезалежнилася, 3) піджино-суржик - мішанина української, російської та англійської мов, котра відбігає від будь-якої норми значно, десь на чверть лексики, і котрій історія, схоже, підкидає нагоду незабаром креолізуватися й олітературитися через ЗМІ та інші сфери в усній і писемній формах, 4) розцвічений українізмами (відсотків на 10-15, що більше, ніж достатньо для визнання мови окремою) колоніальний відгілок російської мови, 5) зросійщена, а ще й трохи англізована (сукупно на тих самих 10-15%) українська мова. Найціннішою для країни з огляду на потенціал суспільно вагомих функцій є перша, тобто сучасна розвинена літературна норма питомої мови землі.
Без оцінки реального стану немислимий жодний прогноз. Тож спитаймо себе: "Якою мовою говорить сьогодні Україна?"
Це питання, що багатьом здається дуже простим, здебільшого блукає між двома мовами, пропонуючи якесь їх співвідношення або вибір однієї з двох, тобто мислиться як альтернативне. Тому й простота його - надто освячена офіційною наукою і статистикою - запаморочлива до нестями. Узяти хоча б останні переписи населення. Повірити їм - означало б зробити велике відкриття, що усі глухі чують, а німі говорять. Адже всякому відомо: сума відсотків має скласти сотню. Проте нам чомусь не спадає на думку, що, либонь, тільки один відсоток із сумарної сотні охоплює тут усі названі категорії і підтверджує істинний критерій, а решта 99% - то щось якісно інше, що пройшло повз увагу вчених фахівців із статистики і переписувачів, які, отже, одну соту видали за значно розмаїтіше ціле. Перепис ставить в один ряд недоріку з поліглотом і поетом-класиком, рівняє Елочку Людожерку з Миколою Лукашем, акцентує двомовність і цілком нехтує масовою занімленістю і безмовністю. Верзеш абракадабру - значить, балакаєш. Певна річ, така зашорена простота здатна накинути нам лише так само упереджені відповіді й висновки. По суті, вона є небезпечною ілюзією, а сказати б точніше, - сліпотою й глухотою. Бо вдивляємося і вчуваємося у явище, яке численними іпостасями відтворює себе щодня з закономірною послідовністю і при цьому не вимагає надміру спостережливості, а мислимо поза його істотними ознаками неправдивою голою схемою, беручи її за основу для принципу. Тоді як для виваженої дії недостатньо навіть просто бачити: "Очевидне - від того, що воно очевидне, - казав Геґель, - ще не є пізнаним".
Якою ж мовою послуговується сьогодні Україна? Не лише спілкується, доходячи порозуміння, - якою мовою ми від колиски пізнаємо і творимо світ, виражаємо свої помисли й прагнення, своє індивідуальне єство, гуртуємося для праці у продуктивну силу і через яку усвідомлюємо себе громадянами однієї спільноти?
Українською? Тією, за якою світ безпомильно мав би упізнавати будь-кого з тризубим паспортом як мешканця землі під назвою Україна? Але в Москві навіть тих українських росіян, що не вельми перейняті своєю українськістю, за першою ж інтонацією, звокалізованою фразою чи по-іншому вжитим російським словом розгадують як чужоземців, як діаспору. Отже, строго кажучи, за жодною з тих двох, які переважають в офіційній статистиці.
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Мова в Україні: стан, функції, перспективи

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок