Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Конотаційні властивості дзвінких приголосних в українській поетичній мові

Конотаційні властивості дзвінких приголосних в українській поетичній мові

Назва:
Конотаційні властивості дзвінких приголосних в українській поетичній мові
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,04 KB
Завантажень:
67
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Конотаційні властивості дзвінких приголосних в українській поетичній мові


Дзвінкі приголосні у звуковій системі сучасної української літературної мови характеризуються диференційними ознаками, що вирізняють їх з-поміж інших фонологічних одиниць як надзвичайно потужний стилістичний ресурс, котрим послуговуються митці слова для створення естетично досконалого художнього образу. Йдеться передусім про наявність у складі дзвінких такої експліцитної артикуляційно-акустичної характеристики, як голос. “Голос – звуковий потік, що утворюється в гортані завдяки періодичним коливанням голосових зв’язок... при проходженні через них повітряного струменя” [1, с. 96]. Отже, “якщо голосові зв’язки під час артикулювання коливаються, то вимовляються дзвінкі приголосні...; якщо ж голосові зв’язки перебувають у ненапруженому стані й не дають голосу, то вимовляються глухі приголосні...” [18, с. 131]. Однак голос – це не єдина риса, яка формує перцептивний образ цієї категорії звуків. Шум (вияв неперіодичних коливань голосових зв’язок) теж належить до особливих акустичних параметрів, здатних експонувати стилістичні властивості дзвінких консонантів. І хоча всі без винятку приголосні – “це звуки, основою яких є шуми, що виникають внаслідок проходження видихуваного струменя повітря через певну перепону, утворювану в якому-небудь місці мовного апарату” [18, с. 130], однак дзвінким притаманний значно слабший ротовий шум, ніж глухим, що, власне, разом із голосом і забезпечує їм стилістичну виразність у поетичній мові як особливому різновиді комунікативної діяльності людини.
Співвідношення двох артикуляційно-акустичних параметрів (голосу та шуму) обумовили, природно, індивідуальні особливості кожного з аналізованих приголосних, віддзеркалюючи передусім національну специфіку дзвінких консонантів сучасної української літературної мови. Оскільки це акустично інформаційні знакові одиниці, то вони часто розглядаються як показник евфонії українських слів, беручи участь у формуванні мелодійного звучання лексем української мови. “Насиченість мови дзвінкими приголосними” [7, с. 314] серед різних фонетичних засобів досягнення милозвучності слова (звукова будова, історичні, а також позиційні чергуваннями голосних і приголосних, зокрема й із так званим нулем звука, різноманітні повтори звукових одиниць та їх сполук, варіативне використання фонетичних синонімів) залишається, без усякого сумніву, одним із найвагоміших чинників. Але особлива їх роль у поетичній мові, де слово, естетизоване завдяки звуковій архітектоніці, стає емоційною домінантою, розширюючи потенційні можливості вокально-консонантної його форми.
В україністиці проблеми фонетичної організації поетичної мови здавна була предметом пильної уваги багатьох лінгвістів. Одні з них (В.В.Ковалевський [9, 10], Г.К. Сидоренко [19]) поглиблено характеризували ритмічні особливості поезій шляхом аналізу рими та її властивостей, інші (В.В.Шиприкевич) торкалися проблем ритмо-інтонаційної, або просодичної, будови мовлення [25]. Милозвучність та засоби її досягнення як у конкретному художньому творі, так і в мові взагалі з’ясовували П.Д.Тимошенко [21], Н.І.Тоцька [22], Ю.Л.Мосенкіс [16]. Останнім часом дослідників мови (В.В. Левицький) [14], зокрема й початківців (В.Ковальчук) [11], зацікавила семантика бік звуків. І сьогодні вважається вже цілком доведеним фактом, “що фонеми є носіями семантичних ознак” [там само]. Стилістичні ж функції дзвінких приголосних, зокрема в поетичній мові, якщо й висвітлювали мовознавці (І.Г.Чередниченко), то лише принагідно, у зв’язку з аналізом текстуальної консонантивації та частоти вживання приголосних фонем в українській мові [24] або в руслі виявлення звукових повторів та співвідношень між ними (В.В.Коптілов, В.С.Ващенко) [12, с. 3].
Саме тому об’єктом дослідження є стилістичні функції дзвінких приголосних, котрі в поетичній мові беруть участь у моделюванні не лише денотативного, а й конототивного значення художнього образу, а слово (відтак і поетичну мову!) робити репрезентантом краси, звукової гармонії і досконалості, джерелом естетичних відчуттів.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Конотаційні властивості дзвінких приголосних в українській поетичній мові

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок