Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Бароко, рококо і класицизм в історії літературознавчої думки

Бароко, рококо і класицизм в історії літературознавчої думки

Назва:
Бароко, рококо і класицизм в історії літературознавчої думки
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,35 KB
Завантажень:
406
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему:
Бароко, рококо і класицизм в історії літературознавчої думки


За свідченням авторів багатотомної “Історії естетичної думки”, “термін “бароко” вперше був уведений в період Просвітництва для позначення типу європейського живопису і скульптури” [4, 228]. У своєму первісному значенні він означав лише декорації, незвичайні прикраси. Потім він поширився на архітектуру, зокрема на культові споруди, в яких спостерігалися відмінності від класичних форм, а згодом охопив й інші види мистецтв, у тому числі й літературну творчість і, по суті, став напрямом і стилем. Західноєвропейська література XVII століття з її вишуканими епітетами, панегіриками, барвистою мовою, незвичною тропікою, алегоричністю була віднесена до бароко. “Бароко втілювало безмежність і суперечливість світу й людини, той “хаос”, який не підлягав раціональному пізнанню, боріння різних сил, загадкову таїну сущого” [8, 11]. Світ в уявленні митців ХУІІ ст. постає як суперечливе поєднання часто непоєднуваного: Бога та диявола, добра та зла, світлого та темного начал і врешті-решт життя та смерті.
Термін “бароко” походить від італійського “barocco”, що перекладається як “дивний”, “химерний”. Дехто з дослідників відносить його витоки до португальського виразу “perrola barroca” – “перлина неправильної форми”, інші походження терміну пов’язують з латинським “baroco”, що означає один із видів висновку, що характеризується складністю.
Класицизм, який зароджується майже одночасно з бароко, недоброзичливо поставився до нового напряму літературознавства й творчості. Догматизація античності, притаманна класицизму, різко відкидалася в бароко. Існувала певна різниця між бароко і Відродженням.
Один із видатних теоретиків і практиків бароко Лоренцо Берніні (1598 – 1680) вважав, що умовою прекрасного є його величина, тобто розміри предмета, який вважається прекрасним. Уже сама природа наділяє свої предмети якістю прекрасного, а людині залишається лише розпізнати це прекрасне в творіннях природи. Людина ж обдарована особливим творчим даром, – геній – повинна не лише оволодіти всіма здобутками природи, а більше того – перемогти її. Розвінчуючи міф як втілення об’єктивної ідеї прекрасного, теоретики бароко підійшли до необхідності вводити до сфери пізнання й таку категорію як огидне, яка раніше не була предметом літератури та мистецтва. Тобто, в природі не лишилося нічого, щоб могло б стати предметом художнього освоєння.
Одним із домінуючих принципів естетики бароко стала ілюзорність. Література повинна не тільки нести освіту в маси, але й створювати в них ілюзію. Читача треба буквально приголомшити, примусити його дивуватися, а це можна здійснити лише за допомогою введення до твору дивних картин, незвичних сцен, нагромадження образів, красномовства героїв. Прикладом подібних творів теоретики мистецтв називають поему Джамбаттісти Маріно (1569-1625) “Адоніс”. “Дивна технічна майстерність, багатство лексики і метафор, що рідко зустрічаються, вміння прудко користуватися мотивами й формулюваннями, запозиченими у найрізноманітніших поетів, поєднуються у Маріно з надзвичайно сильним бажанням подобатися, задовольняти смаки читачів, домогтися слави бравурною атакою й присвятити себе служінню мистецтву, такому ж дивному, як і холодному та
механічному“ [Цит. за: 4, 232].
Говорячи про поетичний вимисел, один із теоретиків бароко Т.Коррео вважав, що поет може порушити природний порядок речей на користь художнього розміщення матеріалу. Інший теоретик бароко – Джованні П.Капріо вважав поетичну творчість вищим родом мистецтва, бо вона може відтворити видиме й невидиме в навколишній дійсності. І робить це поезія, застосовуючи слово як надійний засіб імітації. Слово в художньому тексті отримує цінність, з одного боку, як образ, а з іншого – як поняття. А це значить, що слово може відтворити як реальний світ, так і світ ірреальний, вигаданий, домислений, створений фантазією митця.
По суті, це була ревізія арістотелівського погляду на природу поетичного мистецтва, який продовжував домінувати й у мистецтві доби Відродження.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Бароко, рококо і класицизм в історії літературознавчої думки

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок