Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Об’єктив проти об’єкта: привласнення образів за допомогою фотографії

Об’єктив проти об’єкта: привласнення образів за допомогою фотографії

Назва:
Об’єктив проти об’єкта: привласнення образів за допомогою фотографії
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,40 KB
Завантажень:
15
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Об’єктив проти об’єкта: привласнення образів за допомогою фотографії


У фільмі „Фотозбільшення” режисер Мікеланджело Антоніоні показує подію, яка, не зафіксована фотографічно (не закріплена – також і в фотографічному розумінні – у пам’яті), позбувається існування. Натомість, подія, яку бачать – фінальна сцена з пантомімою гри в теніс – існує, навіть якщо гра відбувається без тенісного м’ячика і ракеток: достатньо, що існує точка фокусування поглядів. Реальність у фокусі. Фокус реальності...
Небезпека писання про фотографію – у тому, що, намагаючись „сфокусувати” розмову, ризикуємо спокуситися розмовою про все: фотографію як посягання, сексуальне прагнення, творення пам’яті й антикваризацію сучасності, зміну естетики, популяризацію мистецтва, звеличення звичайного, самовираження чи поцілунки смерті... Мусимо зважати на сказане: Беньямін, Барт, Зонтаґ, Бурдьє, сучасні варіації на класичні теми – Петровська або Олехніцький... Перефотографовувати знімки попередників, щоби відретушувати їх за допомогою сучасних технологій, перевести у новий формат, сколажувати і т. д. (або LTD - “...з обмеженою відповідальністю”).
Фокус цієї розмови – у тому, що знімки, про які йтиметься, не можна оглянути. Однак, за логікою “Фотозбільшення”, вони існують – як образи літературні, а не візуальні, точніше, як окремі мотиви у двох романах, рушієм сюжетної дії (чи окремих сюжетних відгалужень) яких є створення колекцій: “Колекціонера” Джона Фаулза та “Лісового царя” Мішеля Турньє. Герої цих романів – Фредерік Клеґґ та Авель Тиффож – захоплюються фотографуванням не випадково. Клеґґ фотографує свою полонянку – найцінніший екземпляр колекції метеликів – Міранду Ґрей, фотоапарат супроводить його від моменту самого зародження задуму (навіть не задуму, а радше його передчуття) викрасти дівчину до останньої сцени перед смертельною хворобою; Тиффож, одержимий манією дітоносної форії, – паризьких школярів (він також записує за допомогою спеціального пристрою їхні голоси). Обидва автори не тільки розповідають про, але й міркують з приводу, вдаючись до своєрідної “романної есеїстики”, де важко відрізнити (і так само важко ототожнити) голоси автора і персонажа.
На перший погляд, може видатися, що підміна реальних “колекційних предметів” їхніми фотографічними образами набуває в цих романах протилежного значення: перетворює колекціонування на безневинне захоплення – у випадку Тиффожа, або ж, навпаки, безпосередньо пов’язана з фізичним насильством – у випадку Клеґґа.
Культурологи зазвичай зосереджують увагу на феномені фотографії (конкретної – як Р. Барт, “будь-якої” – як, скажімо, О. Петровська, чи фотографії як явища соціологічного або антропологічного – як К. Олехніцький) розмірковують про зображене. Натомість в обох романах йдеться радше про фотографування – зображання, процес, у якому беруть безпосередню участь фотограф і об’єкт, певний вид стосунків між фотографуючим та фотографованим, наступне проявляння негативів і віддруковування чи тиражування знімків. І на цьому історія фотографії, власне, ще не почавшись, зупиняється. Розмова про фотографування позбавлена важливого для фотографії аспекту – її тривалості в часі. Фотографія більше не виступає способом оприсутнення минулого, тривання, зміни контекстів. Вона відбувається тут і зараз, “знищуючи будь-яку пам’ять” [6, с. 8], і світ, який проявляється на фотографіях, не є іншим. Він – єдино можливий для фотографа-колекціонера; єдино можливий з усіх нереальних світів. Навіть модель – Міранда – у Фаулза (чи у Клеґґа?) знерухомлена або й узагалі безпам’ятна (як метелик – під дією хлороформу): умова вдалої фотографії – не кліпати очима, як притлумлений спогад про виснажливість перших фотозйомок, під час яких модель приречена була на тривале терпіння в безруху.
Дія розгортається в просторі, а не в часі – це єдина реальність фотографування, яке впорядковує світ, розділяючи його на перед і за фотооб’єктивом.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Об’єктив проти об’єкта: привласнення образів за допомогою фотографії

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок