Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Модерні та постмодерні трансформації літературного символу

Модерні та постмодерні трансформації літературного символу

Назва:
Модерні та постмодерні трансформації літературного символу
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,28 KB
Завантажень:
40
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему:
Модерні та постмодерні трансформації літературного символу


Коли в літературознавстві торкаються проблеми трактування художнього символу, то переважно йдеться про троп, про реторичну фігуру, яка діє на основі бінарної структури. Але первинна закоріненість символу в культурний досвід людини зумовлює реставрацію глибинних смислових пластів, вплетення власне філософського дискурсу в літературознавчий аналіз. Панівні світоглядні засади тої чи іншої доби безперечно мали вплив і на розуміння цієї категорії. Дозволивши собі зробити деякі узагальнення, можна вибудувати такі пари відповідностей: античність – символ як універсальна категорія, середньовіччя – як принцип світобудови, німецька класична філософія/романтизм – як інструмент пізнання, модернізм – як форма експресії „Я”, постмодернізм – як текстова реляція. Безумовно, що при ближчому розгляді кожна з цих пар руйнується через високий ступінь умовности, але назагал це дає нам змогу окреслити певну перспективу еволюції чи трансформацій категорії символу. У кожен період відбувається не цілковитий перегляд його функцій, а актуалізація тої чи іншої особливости структури, що, відповідно, визначає домінанту в характеристиці. Для теорій символу ХХ століття найважливіше – інструментальний підхід, наголос на способах інтерпретації або ж взагалі на неможливості його вичерпної інтерпретації.
Попри давню історію, „кар’єра” символу як естетико-гносеологічної категорії, що була описана і введена в цілісну естетичну систему, розпочинається від німецької класичної філософії. Завдяки Кантові проблема символу постала в її сучасному вимірі з наголосом власне на його гносеологічній вартості. Чи не найвідомішими є роздуми Й. Гете, які він виклав у листуванні з Ф. Шіллером та в знаменитих “Максимах та рефлексіях”: “Все, що відбувається, – символ, і водночас, коли воно цілком себе проявляє, воно вказує на все інше. Справжня символіка там, де часткове представляє всезагальне не як сон або тінь, а як живе миттєве одкровення непізнаваного” [1, с. ], “Символ перетворює явище в ідею, ідею в образ і до того ж так, що ідея залишається в образі безкінечно дієвою і неосягненою. Навіть виражена всіма мовами, вона залишилась би все-таки невисловною” [1, с. ]. Таке трактування передбачає певну онтичну візію світу: символ вписується в стару метафізичну дихотомію (справжнього) буття і (тільки самого) явища, поміж якими разом з мовою з’являється ще поняття. Дворівневість тропу тут відповідає двоплощинності явної і прихованої реальности, явища та ідеї.
Межове буття символу, його радикальну значущість у всіх сферах культури наново відкрили символісти, які намагались витворити філософсько-естетичну концепцію, засновану на його структурних особливостях. В умовах межі століть, проміжного, кризового стану европейської цивілізації це було намаганням створити “альтернативний простір – буття в символі, символічне буття” [2, с. ], з побудовою нових ціннісних вертикалей, з новою спробою “закорінення” – пошуком чи творенням традицій через плетіння павутини смислів зав’язаних у вузлики символів.
Вже у творчості Бодлера поетичний образ, що завжди балансує на межі предметного і смислового, виявляє тенденцію до проявлення знаковости. Матеріяльний світ стає світом символів – символічний код працює насамперед для вираження внутрішнього світу поета: “Перший план відданий безпосередньо даному, конґломерату речей і предметів, емпіричних деталей і подробиць. Другий план зайнятий внутрішнім світом поета і надає додаткового значення всьому, що його оточує. Видиме – символ внутрішнього світу, смисловий знак його духовного життя.” [3, с. ] Аґресивність суб’єктивізму, тільки зазначена у творчості Бодлера, найбільше розвинеться у Верлена, виявляючись в опозиційності душі і зовнішнього світу, надаючи феноменам матеріяльно-чуттєвого порядку четвертий, суб’єктивний вимір. Домінування асоціятивного принципу конструювання образу поряд з цілковитою елімінацією матеріяльности спричинило руйнування його символічности, закриття онтологічної перспективи.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Модерні та постмодерні трансформації літературного символу

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок