Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Категорія автора у світлі художньої комунікації і системного розуміння літературного твору

Категорія автора у світлі художньої комунікації і системного розуміння літературного твору

Назва:
Категорія автора у світлі художньої комунікації і системного розуміння літературного твору
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,68 KB
Завантажень:
390
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему:
Категорія автора у світлі художньої комунікації і системного розуміння літературного твору


Специфіка сучасного гуманітарного знання визначається впливом “постструктуралістсько-деконструктивістсько-постмодерністського комплексу”, який оформився на основі синтезу загальнотеоретичних і методологічних принципів, понятійного апарату й аналітичного інструментарію, вироблених у постмодерну добу [12, с. ]. Сучасна наукова думка, відзначаючи спорідненість теоретичної бази постструктуралізму і постмодернізму (напряму літературної критики) [22, с. 29] або вбачаючи в теорії постструктуралізму і його літературно-критичній “практиці” – деконструктивізмі – підґрунтя постмодернізму [20, с. ], засвідчує існування єдиного інтердисциплінарного ідейного комплексу. Властиву йому тенденцію до деперсоналізації слід вважати виявом загальної кризи особистісного начала у філософії, естетиці й літературознавстві постмодерної доби. Теза про позбавлення свідомості індивіда автономного характеру, зокрема про її “цитатність”, “текстуальність”, спонукала докорінно переглянути одне з базових понять традиційного літературознавства – категорію автора. Підтримана постструктуралізмом концепція “смерті автора” заперечувала усталене розуміння автора як повноправного суб’єкта творчості, замінюючи його скриптором – суб’єктом письма (Р. Барт) або залишаючи за ним тільки функцію суб’єкта дискурсу (М. Фуко).
Р. Барт, не схильний до каузального пояснення літературного твору через авторську біографію чи авторську особистість, наголошує на тому, що вже сам процес письма нівелює індивідуальність, знеособлює, оскільки “говорить не автор, а мова”: “Скриптор, що прийшов на зміну Автору, несе в собі не пристрасті, настрої, почуття або враження, а лише такий неосяжний словник, з якого він черпає своє письмо” [2, с. ]. Заміна автора скриптором усуває будь-які претензії на однозначність прочитання і встановлення остаточного, єдино правильного смислу та уможливлює невпинний процес вивільнення значень. Коштом “смерті автора” має відбутися “народження читача”, що відтепер стає “тим простором, де відбиваються усі до єдиної цитати, з яких складається письмо” [2, с. ], фокусує множинність значень, виявляючи цілісну сутність письма і єдність тексту. Питання про наявність / відсутність авторського диктату стає одним із вирішальним в утворенні опозиції “твір – текст”: “Автора вважають батьком і господарем свого твору… Стосовно ж тексту, то в ньому відсутній запис про батька” [22, с. ]. Використані Р. Бартом метафори твору і тексту – “організм” і “плетиво” – покликані увиразнити їх антитетичність, наголосити на ієрархічності, монолітній цілісності першого й відкритості, множинності сенсу, стереофонічності другого – звільненого від авторської влади [22, с. – 494].
У концепції М. Фуко автор так само позбавлений статусу свідомого творця, упривілейованості в наданні значень власному твору. Автор у традиційному розумінні (“невичерпне джерело значень, якими наповнений твір”), на думку М. Фуко, є “ідеологічною фігурою”. Його дійсна роль полягає у протилежному: автор є “принципом ощадливості у розмножуванні значень”, тобто “певним функціональним принципом,… який перешкоджає вільній циркуляції, вільному маніпулюванню, вільній композиції, декомпозиції чи рекомпозиції уяви” [22, с.  –612]. Отже, проблема суб’єкта творчості втрачає вагомість, а на перший план висувається питання про особливості функціонування дискурсів.
Ідеї Ж. Дерріди, зокрема концепція відсутності центру, і базована на них деконструктивістська літературно-критична практика стали альтернативою усталеним принципам аналізу художнього твору. Ж. Дерріда стверджує, що “центр не є центром”, тобто об’єктивною властивістю структури, оскільки поняття зцентрованої структури суперечливе і лише “виражає силу певного бажання” – нав’язати їй смислову схему [22, с.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Категорія автора у світлі художньої комунікації і системного розуміння літературного твору

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок